Аліна Логвиненко: «Коли терміново було потрібно евакуюватися з Бахмута, не було світла й можливості забрати медалі»
Українська легкоатлетка Аліна Логвиненко в інтерв'ю Tribuna.com поділилась думками про майбутнє відновлення Бахмута.
– Точно хотіла б бути причетною до відновлення України та Бахмута. Впевнена, що він буде українським, з українським серцем.
Поки не знаю, де я буду після війни. Але причетною до відновлення я точно буду. Як це буду робити та де – поки не можу сказати. Буду там, де моїй родині буде безпечно.
– Віримо, що на всій території Донеччини буде безпечно. Що б ви хотіли передати бахмутчанам, які захищають місто, знаходяться під обстрілами або вимушені були залишити рідні домівки?
– Будинки та інше майно – відновлюється. Найголовніше – це життя. Коли моя мати виїхала з Бахмуту, перше, що вона сказала у Дніпрі: «Вибач, але я не змогла вивезти твої медалі, коли все почалося».
Вона все заховала і коли терміново було потрібно евакуюватися, не було світла й можливості їх забрати. Я ж кажу: «Мамо, не переживай, я пам’ятаю кожні свої змагання».
– Спогади не розстріляти.
– Так, спогади є в мене в голові. Головне, що ми з вами можемо розмовляти. Треба йти далі, незважаючи на руйнування. Тільки ми можемо надати собі сили жити.
Якщо з’їсти себе думками про руйнування та про те, що могло б бути без війни, нікому буде відбудовувати Україну. Нам головне зберегти дин одного. Як ціннісно, так і ментально, - сказала Логвиненко.
