Скандальний епізод з Мудриком доводить – футболу потрібні тренерські челенджі
Просте рішення складної проблеми.
До болю знайома українським вболівальникам ситуація (і не кажіть, що ніколи не зіткалися із нею до вчорашнього падіння Михайла Мудрика у карному майданчику італійців): на футбольному полі виникає суперечливий момент, головний арбітр розводить руками, VAR не втручається – і команда втрачає можливість здобути позитивний результат через вплив людського фактора.
Такі помилки були, є і будуть – за ті кілька років, що система відеоасистентів арбітра працює у світовому футболі, ми вже встигли переконатись, що вона недосконала. Бо жодна техніка, навіть найсучасніша і найякісніша, не функціонує сама по собі – вона керується, програмується та аналізується звичайними людьми.
Людьми, які робили, роблять і будуть робити помилки – через методологічні складнощі (попри чисельні зміни, адаптації та рекомендації, протокол VAR залишається доволі сирим та проблемним у застосуванні), непорозуміння чи просто тому, що так сталося. Приймати неправильні рішення, піддаватись зайвим самовпевненості чи емоціям – це все у нашій природі, і змінити її просто неможливо. Курт Віммер у культовому «Еквілібріумі» намагався, але зазнав фіаско двічі: і по сюжету, і по касових зборах, ледь не втопивши багатостраждальний Miramax.
Але якщо повністю нівелювати помилки та зробити VAR чи будь-яку іншу спортивну технологію ідеальною, напевно, нереально (в Англії навіть автоматична система фіксації взяття воріт іноді збоїть), то цілком можливо зробити її більш функціональною – і водночас зменшити кількість скандальних моментів, як от фол чи не фол на Мудрику. Для цього ФІФА та УЄФА не потрібно вигадувати велосипед: достатньо просто запозичити досвід інших ігрових видів спорту, де давно існує така річ, як тренерський челендж.
Усі, хто слідкує за північноамериканськими спортивними лігами, добре знає, як це працює – впродовж матчу кожен тренер команди НБА, НХЛ чи НФЛ може запросити арбітрів до відеоперегляду моменту, суддівське рішення у якому, на його думку, є помилковим. Звісно, це стосується не будь-якого ігрового епізоду, а лише ключових: у хокеї, наприклад, перегляду закинутих шайб на предмет офсайду, гри високо піднятою ключкою чи атаки на воротаря, а у баскетболі – перевірки, від кого м’яч насправді залишив межі майданчика (бо ціна одного-єдиного володіння у близьких матчах може бути дуже великою, а у динаміці боротьби помиляються навіть найдосвідченіші арбітри).
Втім, насправді, це не є якимось суто американським ноу-хау – і за межами футболу, напевно, найконсервативнішого та найархаїчнішого з усіх видів спорту, працює будь-де, де регламентом дозволений відеоперегляд складних для оцінки епізодів. Тренерські челенджі є навіть в український баскетбольній Суперлізі, і це головний парадокс ситуації: умовний Володимир Журжій зі «Старого Луцька» має можливість вплинути на долю матчу з умовним «Рівним», який його команда ризикує програти через помилкове суддівське рішення, а головний тренер збірної України Сергій Ребров у ключовому матчі за вихід на чемпіонат Європи – ні.
Регламенти тренерських челенджів існують найрізноманітніші, і вони зазвичай динамічні – правила та масив епізодів, які можна передивитися, змінюються ледь не щороку. Є й санкції за невдалі челенджі: у баскетболі та американському футболі тренери втрачають тайм-аути, якщо рішення суддів залишається у силі після детального аналізу епізоду, а у хокеї команда отримує двохвилинний штраф за затримку гри.
У футболі теж можна вигадати щось подібне – наприклад, забирати за провальний челендж одну заміну чи показувати арбітру жовту картку, сумуючи їх так само, як попередження гравців (тобто, серія з трьох, чотирьох або п’яти невдалих челенджів, залежно від правил конкретної ліги, призводитиме до дискваліфікації).
Оцінка ефективності тренерських челенджів у спортивній спільноті неоднозначна: хтось вважає, що за роки їхнього існування суддівство стало значно кращим, хтось – що суттєво впала динаміка гри. Але гучних суддівських скандалів точно поменшало, і на цій думці сходяться усі.
Для футболу формат тренерських челенджів може бути приблизно наступним:
🔸 тренер кожної команди на матчі, де працює система VAR, має право один раз запросити перегляд моменту, на який головний арбітр та його відеоасистенти не звернули уваги;
🔸 переглянути можна усі моменти, що входять у стандартний протокол VAR: порушення правил (фол чи офсайд) під час гольової атаки, призначений чи непризначений пенальті, пряму червону картку, плюс факт взяття воріт на випадок, якщо система автоматичної фіксації чомусь не спрацювала;
🔸 переглядати суперечливий епізод має особисто головний арбітр зустрічі.
Актуальні правила використання технології VAR кажуть нам про те, що стороннє втручання (а саме ним фактично і є тренерський челендж) арбітрам та його відеоасистентам не потрібне – бо вони нібито й так слідкують за усім, що відбувається на полі. Але приклад із порушенням проти Мудрика доводить, що це не так: погодьтесь, ви почувалися б значно спокійніше, якби Ребров вчора запросив перегляд, Хесус Хіль Мансано на власні очі побачив момент з Михайлом та Браяном Крістанте з усіх можливих ракурсів – і не поставив би пенальті ціною в путівку на Євро.
Ну і загалом це повна нісенітниця – запроваджувати відеоперегляди, але обмежувати їхнє використання таким чином, щоб усе зводилось до думки однієї-єдиної людини, старшого судді VAR. Це не робить футбол кращим чи якіснішим, а просто розподіляє провину за помилки між кількома особами: якщо раніше уся відповідальність лежала на головному арбітрі, то тепер з’явилась ще й опція «йому просто не підказали». Функціонал системи має використовуватись на повну – подобається це олдскульним футбольним чиновникам чи ні, прогрес зупинити неможливо, як би їм того не хотілося.
Тренерські челенджі, механізм яких вже відпрацьовано у найкращих та найуспішніших з фінансової точки зору лігах світу – наступний та цілком логічний крок у цьому прогресі. Так, путівку на Євро збірній України це вже не поверне, але ми принаймні будемо впевнені, що подібна ситуація не повториться у майбутньому. І це вже хоч щось.
Збірній України знову не дали пенальті у вирішальній грі: зараз – проти Італії, торік – проти Уельсу
Фото: IMAGO/TEAM2sportphoto, Maurizio Borsari/AFLO, Jurgen Fromme/firo Sportphoto/Globallookpress.com
