Миколенко вже рік в «Евертоні» – і в нього проблеми. Грає усі матчі, але помиляється та стикається з критикою фанів
Однак претензії не завжди доцільні.
Переїзд Віталія Миколенка в «Евертон» від самого початку не видавався потраплянням у казку, а зараз ця історія взагалі нагадує книгу жахів. Команду по-справжньому штормить (6 поразок та 2 нічиїх в останніх 8 матчах), головний тренер Френк Лемпард за крок до звільнення, а українець почав надто часто результативно помилятися в обороні.
Нехай Миколенко і входить у топ-12 польових футболістів АПЛ за кількістю проведених хвилин у поточному сезоні, але останній місяць фулбек точно не занесе собі в актив. Його провину можна знайти у пропущених голах від «Вулвергемптона» (відео), «Ман Сіті» (відео), «Брайтона» (відео) та «Ман Юнайтед» (відео), а вболівальники вважають, що після ЧС-2022 Віталій не добився жодного прогресу в роботі на атаку.
У січні виповнився рік з моменту перехода Миколенка з «Динамо» в АПЛ. Підсумовуємо, як в нього йдуть справи зараз.
Преса майже не критикує Миколенка. Від фанів дістається більше
Цікаве спостереження – в Англії майже немає претензій до Миколенка з боку преси, акценти критики завжди зміщені на інших осіб. Наприклад, як у найавторитетнішого та профільного видання про ліверпульський футбол, Liverpool Echo.
Навіть після вчорашньої зустрічі з «МЮ» (1:3) Віталія не згадали в жодному з двох аналітичних матеріалів, хоч він й отримав від локального журналіста найнижчу оцінку (5) в окремій рубриці:
💬 «Загубив позицію під час голу Антоні, залишив дуже багато простору на дальній штанзі. Вступав у боротьбу, але втратив шанс зрівняти рахунок з передачі Коулмена»
Конкретні замітки щодо Миколенка з’являються виключно після вдалих матчів у його виконанні. На диво, такою стала гра з «Ман Сіті» (1:1), коли Марез накрутив Віталія в моменті з пропущеним голом. Однак фулбека відзначили за інший епізод – м’яч Грея. В огляді прямим текстом вказано, що «забігання Миколенка повинно враховуватися як асист», а аргументація полягає у тому, що він «відвернув увагу та відтягнув одного захисника суперника».
Раніше схожа похвала з’явилася після матчу з «Крістал Пелес» (3:0):
💬 «Лемпард відчайдушно хоче, щоб його крайні захисники пропонували більше підтримки вінгерам, роблячи такі забіги. Найкраща гра «Евертона» цього сезону — проти «Крістал Пелас», коли робота Миколенка спереду була помітною. У підсумку він справді зіграв вирішальну роль у другому голі».
💬 «Це було гарним нагадуванням про те, що може статися, коли «Евертон» буде більш налаштованим на атаку у майбутньому. Миколенко продемонстрував, як виглядає план, коли він працює. Українець постійно є загрозою ліворуч».
Щодо останнього речення робимо проміжний висновок – в Англії багато питань до Лемпарда та його академічного стилю гри. Якщо все працює, то й у Віталія хороші відгуки, якщо ні – то ніхто на нього усіх собак не вішає.
Контрастом після хорошого матчу з «Крістал Пелес» одразу стали нулі з «Фулгемом»:
💬 «Це була інша гра, ніж проти «Крістал Пелас», у якій Миколенко запропонував серйозну загрозу в атаці. Лемпард сподівався, що Віталій зможе повторити це, але визнав, що було важко, оскільки «Фулгем» відтіснив «Евертон» до своїх воріт. Був один проблиск його здібностей в атаці у другому таймі, коли він розкрутив Боббі Декордову-Ріда та прорвався по боковій лінії».
Знову ж – Liverpool Echo вказує на те, що Миколенку складно яскраво діяти попереду, якщо великі проблеми з креативом має уся команда.
Сам Лемпард при цьому неодноразово наголошував, що бачить в українцеві потенціал стати більш небезпечним на чужій половині поля:
💬 «Ми хотіли, щоб Миколенко був більше залучений в атаці. Це не зовсім вдалося, але у першому таймі [проти «Фулгема»] Віталій підключався та зробив декілька кросів, чим я був задоволений. У нього ще багато простору для прогресу, він молодий та багато чого може додати до своєї гри»
Своє слово під час зборів сказав і асистент Ешлі Коул:
💬 «Віталій деякий час грав у команді, яка використовувала низький блок в обороні, тому нам потрібен час, щоб надати йому впевненості. Він повинен знати, що може йти вперед, що він нам потрібен там, що він створює ширину. Позиція крайнього захисника еволюціонувала. Тепер потрібно робити свій внесок й в атаці: забивати, асистувати, робити кроси. Тому ми підштовхуємо його виконувати це»
І, здається, Миколенко теж все усвідомлює:
💬 «Відразу після цього інтерв’ю у нас була зустріч з Коулом. Ми багато говоримо про мою гру, про форму мого тіла, мої рухи… Я дивлюся кліпи Ешлі, коли він виступав за «Челсі», і вивчаю їх. Він був агресивним, і я хочу бути таким, як він – хочу більше грати в атаці».
Дзеркальна ситуація, якщо глянути на реакцію вболівальників. Найпростіший спосіб – прочитати відгуки про Миколенка за тегом у твіттері. Тільки попередження – кожного разу з’являється відчуття, що усі ці люди дивляться різні матчі. Думки сильно відрізняються: хтось хвалить Віталія, а хтось називає футболістом рівня чемпіоншипу та відправляє в армію.
Однак ще одна важлива ремарка – навіть у фанів Миколенко не є головним винуватцем невдач та пропущених м'ячів. Так, якщо стежити виключно за критикою на адресу Віталія, то може скластися оманливе враження, але достатньо помоніторити теги умовних Грея, Онана, Макніла, Мопе та Гордона, щоб пересвідчитися у зворотньому.
Миколенка переслідує «привид Діня»
Існує логічне пояснення, чому такою різною є реакція на гру Миколенка серед фанбази «Евертона». Не забуваймо, що попереднім лівим захисником команди був Люка Дінь, футболіст, якого за своїми якостями дуже важко назвати схожим на Віталія. Француз – це про атаку, кроси та постійні підключення, але не про надійність у захисті.
Такий контраст створює ситуацію, коли певна група вболівальників не може звикнути до виконавця зовсім іншого типу, ніж той, хто довгий час давав результат попереду, хоч і провалювався в обороні.
Основні претензії до Миколенка натомість полягають у наступному:
– поганий останній пас;
– відсутність креативних рішень попереду;
– позиційні помилки.
До частоти підключень в атаку і працездатності питань не виникає ні у вболівальників, ні у журналістів. Тільки це не заважає фанам повторювати, що він – не сучасний фулбек, бо просто роботи в захисті недостатньо.
Станом на сьогодні поддібна критика виглядає дещо дивною, адже майже в кожному з останніх матчів Віталій створював хоча б один момент для партнерів: передача на вихід 1 на 1 для Мопе з «Селтіком», пас на Гордона у зустрічі з «Вулвергемптоном» та вищезгадане забігання перед голом Грея.
Але й раніше у Миколенка ефективність атакувальних дій була не настільки катастрофічною. Їхня кількість – інше питання, яке напряму залежить від всієї команди.
Весь «Евертон» жахливий – фулбекам складно проявити себе в таких умовах
Коли у крайніх захисників за весь матч з’являються 1-2 шанси для хорошого кросу або гострого пасу – тиск зростає. Одна річ помилятися, коли розумієш, що матимеш ще декілька таких можливостей, інша – коли усвідомлюєш, що права на помилку немає, адже цей момент може стати останнім.
«Евертон» же у поточному сезоні знаходиться у п’ятірці найгірших команд АПЛ за наступними показниками: голи (17-й), найменша кількість втрат (18-й), володіння м’ячем (16-й), паси в останню третину (17-й), паси з просуванням (19-й), навіси (17-й), дотики у чужому карному (18-й).
Як за такої гри лівому захиснику проявляти себе в атаці – незрозуміло. Хоча навіть в цих умовах Миколенку іноді вдається виділятися.
Теза про поганий останній пас – швидше міф. Насправді українець є одним з найкращих лівих фулбеків чемпіонату за точністю кросів – половина його флангових передач знаходять свого адресата. Порівнюємо з іншими футболістами його амплуа, які відомі своїми якісними підключеннями до атак:
Так, тут є ще одна цікава та не менш важлива графа – кількість виконаних кросів, де Миколенко значно поступається колегам за позицією. І це черговий доказ, що на перформанси Віталія впливає бліда форма усієї команди, яка дуже рідко доставляє м’яч до чужих володінь. Якби цей показник становив хоча б 3.92, як у його попередника Діня в «Астон Віллі», то статистика результативних дій, ймовірно, була б іншою.
Чому такий висновок? Перше – вищезгадана точність передач, друге – навіть виконуючи у середньому менш як два кроси за матч, українець має кращий показник очікуваних асистів, ніж Дінь та Кукурелья. Цифри Зінченка тут не настільки показові, адже він провів значно менше зустрічей.
Слід також згадати й ефективність Натана Паттерсона, яка остаточно підтвердить твердження про скутість дій фулбеків «Евертона» під керівництвом Лемпарда – у шотландця трохи більше кросів (2.35 за гру), але точність 35%, а хА складає всього 0.13.
До слова, у Макніла 2.07 кроса за гру та точність у 35% (хA 1.21), а у Грея 2.53 та точність 37% (хА 3.01).
Найцікавішою є ситуація із «зіркою» Гордоном. Увага, статистика вінгера (!) – 1.61 кроси за гру (19% точності), 0.65 хА, 1.92 пасів з просуванням та 1.91 ривків з просуванням (у Миколенка 7.01 та 1.07 відповідно).
Карта передач вперед у Віталія теж виглядає не найгіршим чином – помітно, що він як мінімум намагається загострювати.
Чому Лемпард все ж не ризикне дати шанс більш націленому на атаку Вінагре? Бо Миколенко залишається надійнішим в обороні, на що робить ставку Френк. Попри останні результативні помилки Віталій:
– 10-й лівий захисник АПЛ за індексом WyScout;
– 7-й за перехопленнями;
– 4-й за верховими дуелями у своєму карному;
– 17-й серед усіх гравців за кількістю єдиноборств (110);
– 19-й за поверненнями м’яча у контрпресингу у середньому за матч (одразу після Зінченка).
Вінагре, ймовірно, взимку піде, а у Миколенка з’явиться новий конкурент
Португальська преса повідомила, що Рубен Вінагре, скоріш за все, достроково покине команду взимку. «Спортинг» хоче відкликати його з оренди через малу кількість ігрової практики, а «Евертон» не планує активовувати опцію викупу у 20 мільйонів євро.
У британських ЗМІ фігурувало 5 імен на заміну Вінагре: Люк Шоу з «МЮ», Робін Ґозенс з «Інтера», Фабіано Парізі з «Емполі», Кайо Енріке з «Монако» та Адріан Трюффер з «Ренна».
Перших двох одразу відкидаємо. Це швидше мрії Лемпарда, які не мають нічого спільного з бюджетом клубу – нещодавно з’явилася інформація, що «іриски» можуть дозволити собі лише оренди, поки не продадуть декілька гравців. 21-річним французом Трюффером цікавилися ще аж влітку, а «Монако» не захотів відпускати бразильця Енріке.
Найімовірніший варіант – 22-річний італієць Парізі, з яким Миколенку дійсно буде нелегко конкурувати. Він більш збалансований – встигає як в атаці, так і в обороні.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Tony McArdle/Everton FC via Getty Images, «Евертон», Justin Setterfield/Getty Images, Simon Stacpoole/Offside
