«Жирона» дуже підходить Циганкову: сучасний тренер, надатакувальний футбол та іспанський Буяльський
А ще відсутність сильних конкурентів.
Це трансферне вікно стало одним із найбільш насичених за всю історію українського футболу. Одразу після рекордного переходу Михайла Мудрика в «Челсі» сталася ще одна довгоочікувана та знакова подія – Віктор Циганков нарешті покинув «Динамо» у 25 років та приєднався до іспанської «Жирони», що викликало багато запитань.
Тож розбираємось, де опинився екслідер киян та що на нього очікує у новій команді.
«Жирона» – справді скромний клуб, який тільки розпочинає свій шлях на топовому рівні
Цей сезон – лише третій для «Жирони» в елітному дивізіоні Іспанії. Дебют відбувався у кампанії 2017/18 – тоді команда посіла 10-те місце, але вже наступного року вилетіла в Сегунду. Повернення трапилося не одразу, адже двічі поспіль клуб фінішував п’ятим, проте не міг пройти стадію плей-оф.
Після другої поспіль невдачі «Жирона» запросила нового тренера – Мічела, який до того успішно виводив у Ла Лігу «Уеску» та «Райо Вальєкано». У Каталонії іспанському фахівцю це теж вдалося, причому з першого разу, хоча жирондинці знову були за крок до провалу. Команда закінчила регулярний чемпіонат 6-ю, випередивши «Овьєдо» завдяки кращим показникам в очних зустрічах, однак в плей-оф проблем вже не виникнуло.
Тобто, якби Циганков перейшов до «Жирони» в останній день літнього трансферного вікна, коли «Динамо» отримало пропозицію у 10 мільйонів євро та 30% від наступного продажу, то реакція українських вболівальників була б ще більш неоднозначною. Тоді б говорили не про те, що один з найкращих талантів киян гратиме за клуб із середини таблиці Ла Ліги, а за клуб, який щойно зі скрипом ледве потрапив у вищий дивізіон.
Цей статус натомість не завадив «Жироні» сходу продемонструвати, що цього разу вона збирається протриматися тут набагато довше. Розповіді про яскравий футбол та сміливу гру – це зовсім не міф, а справжня реальність, творцем якої став саме Мічел.
Мічел – сучасний та дуже харизматичний тренер
Спершу може здатися, що Мічел – надзвичайно харизматичний та крутий дядько, а подальше вивчення його особистості підтверджує – іспанець відповідає майже усім критеріям сучасного тренера, який легко знаходить спільну мову з футболістами. У контексті подальшої адаптації Циганкова це може стати серйозним допоміжним фактором.
Взагалі, Мічел місцями нагадує Мікеля Артету – він веселий та усміхнений, але водночас вимогливий та постійно впевнений у собі. Це відображається не лише у поведінці коуча з підопічними, як от навіть перша зустріч з Віктором, а й в інших сферах його діяльності – спілкування з пресою взагалі є окремим видом мистецтва.
Так він відреагував на питання про трансфер українця за декілька днів до оголошення, сказавши, що нічого про це не знає:
Ще один цікавий факт – Мічел раніше жодного разу не грав/тренував у Каталонії, тому приїзд у «Жирону» став унікальним досвідом. Він цього не злякався, а навпаки знайшов зв’язок з середовищем, у якому опинився. Так коуч принципово почав інтенсивно вивчати каталонську мову (яка багато у чому відрізняється від іспанської) та заговорив нею на одній з пресконференцій.
Це викликало неймовірну повагу з боку місцевих жителів, але також критику та тиск з боку окремої групи фанатів в інших регіонах Іспанії. Тренер відповів доволі чітко: «Не бачу в цьому нічого виняткового, це природне явище. Найкращий спосіб інтегруватися – розуміти тих, хто знаходиться поруч, це найголовніше. Я хочу бути закоханим у цю ідентичність, клуб, місто, землю, культуру та мову».
Питання переходу на каталонську мову – не єдиний випадок, де висвітлюється принциповість Мічела. У нього є свої радикальні погляди на складові, які відіграють певну роль у його роботі.
Ефективність такого підходу помітна у цьому сезоні – команда пропагує відкритий та активний футбол і вже дає бій грандам.
Ні, «Жирона» не ризикує вилетіти – їхній футбол гідний верхньої частини таблиці
У коментарях під новинами про перехід Циганкова користувачі часто сперечалися на положення «Жирони» у чемпіонаті. Мовляв, потрібно звертати увагу не на відставання у 6 очок до єврокубків, а у перевагу всього лише у 5 пунктів над зоною вильоту. Насправді жодних передумов для провалу немає – команда демонструє хорошу гру та швидше недобрала очок, ніж перебрала.
«Жирона» – смілива людина у джунглях Ла Ліги», – так посеред першого кола чемпіонату виступи підопічних Мічела оцінили журналісти Marca.
На компліменти не поскупилися навіть фанати. Ось, наприклад, одна з популярних думок на Sport.es: «Не можна буде незадоволеним рівнем, за яким ми спостерігаємо. М’яч ходить швидко, атака генерує багато моментів, захист працює чітко – це ДНК, який повинен прижитися у «Жироні» та приносити нам велику радість».
Та й Циганков, виходить, не лукавив, коли розхвалював нову команду під час першого інтерв’ю: «Ми були на останніх двох домашніх матчах, і я сам побачив, як грає «Жирона». Мені дуже сподобався цей стиль футболу».
Покладаючись на ці дані, можна зробити одразу декілька висновків:
◾️ Віктор прийшов у команду, яка не боїться грати на атаку попри різницю у класі;
◾️ гравці «Жирони» отримують свободу дій на полі – у таких умовах легше проявити себе;
◾️ проявлення ініціативи вітається, а футболістів не заганяють у якісь певні рамки.
У «Жироні» у Циганкова буде свій Буяльський, а ще чисельна допомога в атаці
Тактична схема «Жирони» не повинна стати для Циганкова несподіванкою. Мічел переважно довіряє формації 4-4-2, але це умовно – один з пари форвардів аж ніяк не є форвардом. Цей гравець – атакувальний півзахисник Іван Мартін, який діє у відтяжці, нещодавно повернувшись після серйозної травми. Такий собі іспанський Віталій Буяльський. І схема таким чином стає досить сильно схожою на 4-2-3-1 в «Динамо».
Мартін є ключовою фігурою у розташуванні, бо саме він разом з нападниками Крістіаном Стуані та Валентином Кастельяносом у більшості випадків вирішують долю епізодів. Вінгери у «Жироні» мають дещо інші обов’язки – вони подають снаряди.
«Жирону» від інших середняків Ла Ліги відрізняє націленість на ворота. Атаки впродовж усього матчу підтримує аномальна кількість гравців.
Так жирондинці забили перший гол «Севільї» в останній зустрічі (2:1), коли перед чужими володіннями опинилося 5 футболістів – ВІДЕО.
А це – інші приклади з ігор проти «Райо Вальєкано» та «Еспаньйола».
Це стає передумовою для великої кількості ударів, кутових та стандартів, які у результаті перетворюються у моменти. Звісно, є й негативна сторона – захист, який залишає простір для суперників. «Жирона» пропускає дуже багато, але Мічел, здається, збирається вирішувати це не роботою над надійністю, а саме над атакою, щоб ще більше контролювати хід гри.
Звідси й нелюбов до контратак – «Жирона» не може похизуватись швидкими випадами, бо майже у кожному матчі намагається перехопити ініціативу та будувати позиційні та, головне, чисельні наступи.
При цьому Мічел є гнучким тренером, що часто змінює стратегію по ходу зустрічей. Коли потрібно зіграти обережніше, то на полі з‘являються виконавці, які краще працюють на захист – в останніх матчах у другому таймі на правий фланг атаки виходив номінально фулбек Коуто.
На позиції Циганкова проти «Еспаньйола» (2:2) з 63-ї хвилини грав Мартін, а у матчі з «Райо» там взагалі опинився опорник Оріоль Ромеу. Чи свідчить це про проблему з вінгерами? Не обов'язково, скоріше Мічел підлаштовується під кожного суперника. Але деякі нюанси є.
Вінгерів у команді вистачає, проте Циганков точно стане унікальною кадровою одиницею.
Циганков – перший лівоногий вінгер у «Жироні», але його головний конкурент вже добре інтегрований у склад
У «Жироні» зараз немає гравця такого профайлу, що був би схожий на Циганкова. Окрім вищезгаданих Мартіна, Коуто та Ромеу, для яких позиція на фланзі не є рідною, у розпорядженні Мічела знаходяться ще 5 вінгерів. Усі вони – правші, жодного шульги. До того ж значний досвід виступів саме справа в атаці має тільки орендований в «Атлетіко» Родріго Рікельме, якого тренери використовують… зліва.
Рікельме є практично незамінним цього сезону, а от на правому крилі постійно відбувалася ротація. Туди випускали Самуеля Сайса, який також може підміняти Мартіна у ролі плеймейкера, Валері Фернандеса та Ману Валлєхо, який є номінально лівим інсайдом.
Після ЧС-2022 Мічел розв’язав цю проблему, остаточно довірившись Тоні Вільї – літньому новачку, вершиною кар’єри якого був «Вальядолід». 28-річний іспанець гармонічно інтегрувався, але його цифри, як і інших флангових виконавців, не сильно вражають.
Наприклад, Рікельме в останніх 5 матчах не виконав жодної успішної подачі з 9 спроб, у Вільї – 3 з 8, у Мартіна – 1 з 5, у Коуто – 7 з 18. Не краща ситуація й з дриблінгом та ударами – Вілья лише раз пробив у площину, Рікельме – 3, а жоден з них не перевищив показник у 45% успішних спроб обіграшу 1 в 1.
У порівнянні, Циганков в УПЛ має 50% точності флангових передач, 52% успішних спроб дриблінгу, а ще у середньому здійснює по 2.31 удари (максимальний показник вінгерів жирондинців – 1.6). Здавалося б – Віктор вже є основним претендентом на місці у старті, проте… згадуємо тенденцію, що він не завжди добре проявляє себе у важливих матчах, якими у Ла Лізі для «Жирони» будуть всі ігри.
Якщо провести паралелі між показниками Вільї у чемпіонаті Іспанії та Циганкова виключно на груповому етапі Ліги Європи (щоб зіставити рівні опонентів), то все стає не так однозначно.
Висновок: Циганков небезпечніший, але менш помітний у зустрічах з серйозними командами. Хоча не забуватимемо про важливе уточнення – усе «Динамо» в ЛЄ було жахливим, що не могло не позначитись на грі Віктора.
Ба більше, навряд чи тренерський штаб не ставитиме футболіста, якого особисто привів Пере Гвардіола – власник компанії Girona Football Group, якій належать 44,3% акцій клубу. Та й Мічел нарешті отримає справжнього інвертованого вінгера, який зі своїм ударом з лівої додасть різноманіття та непередбачуваності, що не можуть запропонувати Вілья/Сайс/Коуто.
Циганкову треба уникнути помилок Коноплянки та навчитися працювати на захист
Зірка – зіркою, але дисципліну Мічела ніхто не скасовував. У тренера є одразу декілька основних вимог до вінгерів:
1. Тягнути гру на себе
Рікельме та Вілья яскраво демонструють, чому саме вони отримують найбільше ігрового часу серед усіх конкурентів. Ось, наприклад, моменти, які є звичними для матчів «Жирони»:
Cольний прохід Рікельме – ВІДЕО.
Дриблінг Вільї – ВІДЕО.
Це – та «іспанщина», про яку у своєму нещодавньому інтерв’ю згадував Євген Коноплянка:
«Я грав у «Севільї» – це був іспанський футбол. Це небо та земля для вінгерів. Просто кайф, вони у своїй тарілці почуваються. Ми були розслаблені, реально посміхалися, тримали м‘яч. «Релаксіон». Ми показували ту техніку, яка у нас була присутня».
2. У потрібний момент вмикатися у пресинг
2 з 4 останніх голів «Жирона» забила після перехоплень на чужій половині поля. Команда вичікує момент, щоб створити тиск тоді, коли захисники занадто перетримують м’яч.
Гол проти «Севільї» – ВІДЕО.
Гол проти «Еспаньйола» – ВІДЕО.
3. Займати досить глибоку позицію при позиційних атаках опонента
Робота у захисті – не козир Циганкова, тому йому потрібно буде звикати, що пішки назад ніхто не повертається навіть у Ла Лізі, про що Коноплянка, ймовірно, свого часу не здогадувався. Четвірка півзахисників повинна формувати так званий бар’єр на своїй половині поля, якщо супернику вдалося зламати пресинг «Жирони».
***
Найголовніше, що Циганков йде у команду, яка дійсно підходить йому за стилем – не відсиджується в обороні, атакує великими силами та не боїться помилятися. Це чудовий варіант, щоб проявити себе та сподіватися на подальше підвищення.
Дивлячись на політику клубу та його роботу на трансферному ринку (перехід українця за 5 млн євро став повторенням рекорду), то самі жирондинці також не проти розглянути Віктора у вигляді активу для майбутнього продажу.
Наступний свій матч «Жирона» проведе у неділю проти «Вільярреала», однак малоймовірно, що ми побачимо дебют Циганкова так швидко. Річ навіть не у тому, що це занадто малий термін для адаптації – Віктор буквально щойно вийшов з відпустки та не перебуває в ігровому тонусі.
Дані: WyScout.
Фото: інфографіка Tribuna.com, «Жирона», Oli Scarff/AFP via Getty Images, La Liga, скриншоти трансляцій MEGOGO.
