Мудрик вдруге зіграв вінгбеком: зупинив вихід Вінісіуса, проґавив Вальверде та втратив момент
Однак знову був одним з найпомітніших у складі «Челсі».
Михайло Мудрик вдруге та востаннє до кінця наступного сезону зіграв за «Челсі» у Лізі чемпіонів – лондонці знову програли «Реалу» 0:2, втратили шанс на потрапляння у найпрестижніший єврокубок та продовжили серію без перемог до 7 матчів з одним забитим голом в шести зустрічах.
Якщо раніше українським вболівальникам десь набридало, що Мудрик ніяк не може проявити себе на рідній позиції, то цього разу історія зайшла ще далі – він вийшов грати фактично захисником. Розповідаємо, чим запам’ятався Михайло за 25 хвилин протистояння з чинним володарем трофея ЛЧ.
Лемпард залишив у запасі усіх шістьох вінгерів, але у його плані була логіка
Михайло у стартовий склад не потрапив, як й інші 5 заявлених на ЛЧ вінгерів команди (Зієш, Стерлінг, Пулишич, Фелікс та Маунт). Взагалі вибір Френка Лемпарда здався багатьом дивним – 5 захисників, 4 центрхави та форвард Гаверц, який номінально форвардом не є.
Хоча насправді план тренерського штабу містив певну логіку. Хто знає, якою була б остаточна реакція на цю стратегію, якби Канте чи Кукурелья реалізували свої супершанси у перші 45 хвилин.
Чим же слід виправдовувати Лемпарда? Він пішов найпростішим та найпрямолінійнішим з можливих шляхів, щоб хоча б якось мінімізувати різницю у класі та зіграності на тлі «Реала». 4 хавбеки забезпечували динаміку у центрі поля, регулярно вигризали м’ячі, а крайні фулбеки, які розташовувалися високо, частіше отримували передачі та змогу виконувати флангові простріли/навіси. Вдавалося найголовніше – доставляти м’яч ближче до чужих воріт та сподіватися на чудо, якого не трапилося. Не трапилося саме через відсутність виконавців, які вміють (або «вміли» в контексті сьогоднішнього «Челсі») ці поодинокі моменти реалізовувати.
Тому тут повинна бути дискусія швидше про знаходження балансу (додатковий гравець атаки на позиції 10-ки замість Галлахера/Канте), ніж загалом про заздалегідь неправильний підхід Лемпарда.
Мудрик вийшов на 66-й хвилині та зіграв зліва у захисті
Втім, увесь позитив щодо нестандартності своїх рішень Френк вбив замінами у другому таймі на 67-й хвилині, коли Мудрик вдруге за час перебування в Англії чомусь зіграв лівим вінгбеком замість Кукурельї – раніше таке було проти «Ліверпуля».
Намагаємося розгадати цей задум.
Додати швидкості на фланзі? Можливо, але чорнова біганина туди-назад та перекриття зон (що є найважливішим у цій ролі, коли потрібно страхувати всю бровку) – явно не найсильніші сторони українця.
Навантажити втомленого Карвахаля? Можливо, але ж Карло Анчелотті швидко зреагував на це переведенням направо двожильного Вальверде, що було дуже очевидним контрходом.
Вимагати від свого вінгбека активнішого залучення вперед? Можливо, але ж Михайло більшість часу провів саме біля власного карного майданчика:
Десь у перші 10 хвилин скептицизм потроху зникав, але потім все стало на свої місця – Мудрик не встигав бути всюди, що взагалі вдалося б дуже обмеженій групі футболістів.
Наслідки цього задуму почали впадати у вічі на 84-й хвилині. Спочатку українець не поспішав повертатися в захист (це за нього зробив Ковачич спринтом з центру поля):
А потім не горів бажанням бігти вперед:
І ні, це не критика на адресу Михайла, а швидше констатація факту, що такого типу гравець апріорі не може бути надто ефективним у ролі латераля. Що стосується перформансу Мудрика, то ми вдруге поспіль побачили проблиски. Правда, не обійшлося й без повторення старих помилок.
Мудрик врятував від проходу Вінісіуса, але проґавив Вальверде в епізоді з другим голом
Перш за все звертаємо увагу на роботу в обороні, адже це стало пріоритетним завданням Михайла. Що сподобалося, так це спроби вступати в єдиноборства за кожної ліпшої можливості та відсутність притаманної пасивності в діях. Це відображають і цифри статистики – 4 єдиноборства за 25 хвилин та 2 фоли, один з яких на жовту картку.
Найбільш пам’ятним, звісно, став ривок на свою половину поля, коли Мудрик врятував Кепу від виходу Вінісіуса 1 на 1.
Твіттер у той час передбачувано заполонили жарти про те, що Михайла грає в захисті краще, ніж Кукурелья, але зворотне було доведено майже миттєво.
Ще перед початком матчу Олександр Сажко у своєму телеграм-каналі запропонував читачам челлендж, суть якого полягала в аналізі того, як українець сканує поле під час гри. Мовляв, у нього з цим є певні проблеми, результатом чого стають позиційні помилки. Експеримент Лемпарда, на жаль, не дав у повному обсязі розібрати цей аспект – сценарій матчу передбачав швидше хаос та динамічну гру на зустрічних курсах, ніж обдумані дії у виконанні футболістів.
Проте саме в епізоді з другим пропущеним голом можна підв’язати думку про недоліки сканування поля Мудриком. Розбираємо поетапно:
1. На повторі бачимо, що Чалоба сигналізує Михайлу, щоб той дивився за Вальверде, адже сам Тревор збирався страхувати передачу на правий фланг:
2. Мудрик наче і тримає суперника в полі зору, але надто далеко відпускає його:
3. Тепер найголовніше – українець дивиться виключно на м‘яч та не помічає, як Федеріко робить півкроку вліво, а його ніхто не накриває:
4. Мудрик кидається у відчайдушний підкат, однак пізно:
У Михайла були свої моменти (деякі створив сам) – знову дався взнаки технічний брак
В атаці ж Мудрик був точно найпомітнішим серед усіх гравців, що вийшли на заміну – Стерлінг загубився, а Фелікс вкотре забув про існування терміну «пас» у футболі. Михайло ж в епіцентр подій потрапляв часто:
➡️ 2 удари (1 в площину);
➡️ 1 удар з офсайда після виходу віч-на-віч;
➡️ 1 вдала спроба дриблінгу;
➡️ 1 невдалий навіс;
➡️ 2 втрати;
➡️ 4 з 4 виконаних передач.
Так, можемо радіти, що тепер нулі в графі індивідуальних атакувальних дій все рідше зустрічаються у статистичних звітах – Мудрик набирається впевненості та бере на себе ініціативу у цьому блідому «Челсі». Інша річ, що поки не вдається підкріпити кількість якістю.
Наприклад, серед усіх моментів в атаці за участі Михайла зі знаком «плюс» можна виділити лише 2 епізоди.
Перший – класний обіграш двох суперників та удар вище воріт:
Другий – майже вчасне (боковий арбітр зафіксував сумнівний офсайд) забігання та 50-метрівка з Начо, яка закінчилася перемогою 15-го номера:
Невдач натомість було вдвічі більше. У цьому ж епізоді з виходом віч-на-віч Михайло зробив зайвий дотик, після якого пригальмував та не влучив у ближній кут:
Схожа ситуація трапилася декількома хвилинами раніше, коли Михайло не зміг прийняти м’яч:
До технічного браку можна віднести і цей невдалий навіс:
І цей слабкий удар прямо у руки Куртуа, коли були варіанти з передачею на абсолютно вільних партнерів:
***
Загалом риторика після «Брайтона» не змінилася – добре, що Мудрик стає все помітнішою фігурою у складі цього інертного «Челсі». Погано, що Михайлу досі не вдалося видати якийсь топовий матч з голом – а це могло б остаточно зменшити психологічний тиск, який, здається, заважає у вищезгаданих моментах про технічний брак.
Позиція вінгбека? Будемо сподіватися, що більше ця ідея у голову Лемпарду та його наступників не прийде.
Фото: Chris Brunskill/Fantasista/Getty Images, скриншоти трансляції MEGOGO
