Власник «Челсі» Боелі придбав «Страсбур» за 75 млн євро – це перший крок до мультиклубної системи, про яку він мріє
Йде слідами успішних City Football Group та Red Bull Group.
«Страсбур», за який виступає українець Едуард Соболь, офіційно оголосив про зміну акціонерів клубу – французи підписали угоду з BlueCo.
BlueCo – це консорціум, створений Тоддом Боелі та Clearlake Capital, яка минулого року придбала «Челсі». Тобто, американський бізнесмен з наступного сезону фактично матиме частку одразу у двох європейських командах.
Пояснюємо, що це означає для обох клубів.
Що відомо про угоду: сума приблизно така ж, як гарантовані виплати за Мудрика, американці майже повністю поглинають «Страсбур»
В офіційній заяві французів йдеться, що угода «ознаменує собою нову главу в історії «Страсбура», оскільки консорціум зобов’язується прискорити стійкі інвестиції в розвиток клубу, в тому числі в перші команди та академію».
При цьому зміна власників не означає революцію у менеджменті (принаймні поки) – президент Марк Келлер залишиться на посаді та збереже свій штаб.
Келлер – знакова особистість для клубу. Свого часу він провів майже 150 матчів у якості гравця, а після переведення команди у 5-й дивізіон через фінансові труднощі саме він у 2012-му взявся за проєкт, повернувшись в еліту впродовж 4 сезонів.
Зараз же Марк нарешті отримав ресурси, з якими матиме змогу реалізувати свої найамбітніші цілі зі «Страсбуром».
За даними The Guardian, BlueCo заплатили 75 мільйонів євро – йдеться про «майже повне» поглинання. Була інформація, що спочатку сторони обговорювали частку у 40%, але американці вважали таку структуру невигідною.
Сума ж натомість залежала від того, чи вдасться зберегти місце в Лізі 1.
З цього моменту завдання будуть куди вищі, про що після підписання документів заявив Келлер: «Мета полягає в тому, щоб дозволити «Страсбуру» стати ще більш конкурентоспроможним у футбольному світі, який значно змінився, зокрема, завдяки масовому приходу іноземних інвесторів та еволюції Ліги 1 з 20 до 18 учасників».
Боелі давно ініціював створення мультиклубної системи – розглядався «Бордо» Ігнатенка, продовжуються пошуки на інших ринках
Тепер Тодд Боелі, по суті, стає власником мультиклубної моделі, про що він із захватом розповідав ще раніше, наводивши приклад City Football Group («Манчестер Сіті», «Жирона», «Нью-Йорк» та інші) і Red Bull Group («Зальцбург», «Лейпциг» тощо).
Бізнесмен заговорив про це у вересні минулого року на конференції в США:
«Хотів би залишити слід, щоб «Челсі» мав таку ж мережу клубів, як City Football Group і Red Bull Group.
Проблема, яка зараз стоїть перед «Челсі», полягає в тому, що коли у вас є 18-20-річні суперзірки, ви, очевидно, можете орендувати їх іншим клубам, але тоді віддаєте їхній розвиток в чужі руки.
Наша мета полягає в тому, щоб переконатися, що ми можемо розробити ефективний шлях для наших суперзірок. Для мене спосіб зробити це – отримати інший клуб у дуже конкурентоспроможній лізі, можливо, десь у Європі».
Американці справді вели активні пошуки. Наприклад, перемовини з консорціумом підтверджував президент «Бордо» (зі ще одним українцем Данилом Ігнатенком) Жерар Лопес: «Протягом останнього року зі мною контактували десь з десяток інвесторів. Ми знаємо, що інвестиційні фонди, які володіють «Челсі», та інші інвестори в англійському футболі спостерігають за французьким ринком. Ми були серед кандидатів, але в них було багато інших варіантів».
Ці самі інші варіанти – «Сошо» та «Ліон». Ще розглядалися представники вищих дивізіонів Бельгії, Німеччини, Португалії та країн Південної Америки. Не виключено, що найближчим часом BlueCo розпочне свої діяльність й там.
Які переваги дає ця мультиклубна модель?
Окрім можливості орендувати молодих гравців у підконтрольний собі клуб, про що у промові згадував Боелі, виділяють ще пару переваг такої системи. Декілька з них були озвучені безпосередньо у релізі «Страсбура», а саме «активні інвестиції» та «обмін досвідом і порадами».
Однак є ще пару пунктів, про які навряд чи функціонери говоритимуть публічно:
➡️ це спрощує обхід правил фінансового фейр-плею. У першу чергу це стосується трансферів юних талантів, які можна розподіляти між кількома клубними звітами, а не навантажувати лише умовний «Челсі»;
➡️ в продовження теми підписання молодих футболістів – це інструмент для обходу бюрократичних наслідків Брекзиту. Або ж взяти хоча б дозвіл на роботу в АПЛ – гравець повинен мати певний досвід на міжнародному рівні у збірній чи отримати спеціальний документ про «винятковий талант», як це було у ситуації з Єгором Ярмолюком та «Брентфордом». А так гравців можна підписувати без перешкод у «Страсбур» та розвивати все одно під брендом консорціуму.
Однак ця модель передбачає також певні проблеми. Щоправда, найближчим часом вони, скоріш за все, зникнуть.
УЄФА готова йти на поступки власникам мультиклубних систем – розвиток цієї моделі не хвилює спілку
Як ви знаєте, в УЄФА чинним є правило, що два клуби одного власника не мають права одночасно брати участь у сезоні єврокубків. Звісно, способи обходу цієї заборони теж давно вже придумали, як от «Манчестер Сіті» та «Жирона», проте згодом їх, ймовірно, навіть легітимізують.
Президент спілки Александер Чеферін нещодавно натякнув на необхідність переосмислити наявні обмеження:
«У нас є 5-6 власників клубів, які хочуть придбати собі ще один клуб. Ми повинні подумати, що з цим робити. Я ще не впевнений, що потрібно залишати все так, як це є зараз».
До речі, той же The Guardian у березні повідомляв, що саме слова Чеферіна надихнули Боелі та його асистентів на активізацію у перемовинах зі «Страсбуром».
Мультимедійна модель дуже стрімко розвивається, тому УЄФА, напевно, не бачить сенсу боротися з тим, що є неминучим.
Наприклад, майже половина клубів АПЛ минулого сезону входять у схожу систему.
За даними The Athletic, власники «Арсенала» володіють акціями американського «Колорадо Рапідс», «Брентфорда» – левовою часткою данського «Мідтюлланда», «Брайтона» – 90% акцій бельгійського «Юніона».
«Лестер» пов‘язаний з бельгійським «Левеном», «Ноттінгем Форест» – з грецьким «Олімпіакосом», «Саутгемптон» – з турецьким «Гезтепе», «Вест Гем» – з чеською «Спартою».
У «Крістал Пелес» взагалі «багатодітна сім‘я» – «Ботафого», «Ліон», «Моленбек», «Реал Солт Лейк», «Аугсбург», «Алькоркон», «Ваасланд-Беверен», «Ден Хааг». Ну і група «Манчестер Сіті».
Загалом у топ-5 лігах Європи 32,7% команд входять у мультиклубну модель.
Що стосується Боелі, то окрім футболу, у нього ще є акції в баскетбольному «Лейкерс» та бейсбольному «Доджерс» (обидві команди з Лос-Анджелесу).
***
Певний скептицизм щодо історії зі «Страсбуром» зрозумілий. Американцям сходу не вдалося провести успішний сезон з одним клубом з величезними вливаннями – що тоді говорити про дві команди?
Проте для французів це справді шанс врешті-решт замахнутися на щось «велике», нехай навіть зі статусом «фарм-клубу» (хоча далеко не факт, що цю кооперацію з часом буде коректно називати саме так).
Фото: Alex Broadway/Getty Images, ФК «Страсбур», sportscafe.in, Daniel Roland/AFP
