Коломойському не до футболу: суд у Лондоні, втрата цінного бізнесу, увага з боку СБУ
Фінансування «Дніпра-1», схоже, скорочується.
Перед стартом минулого сезону колонка Володимира Гарця про чемпіонські амбіції «Дніпра-1» та неофіційного власника клубу Ігоря Коломойського була доволі критично сприйнята у коментарях. А вона стала пророчою.
Причому, одразу обидві частини – як про боротьбу за титул, яка таки тривала до 29-го туру, так і про те, що у випадку невдачі Коломойський знову може забити на футбол.
В останні декілька тижнів з’явилося немало інсайдів про долю «Дніпра-1» – і жоден з них не вказує на те, що головний інвестор готовий підтримувати команду на тому ж рівні, що й у кампанії 2022/23. Швидше навпаки – і це попри вихід у кваліфікацію Ліги чемпіонів.
Ще у першій половині червня «ТаТоТаке» розповіли про зустріч Коломойського зі спортивним директором «Дніпра-1» Євгеном Красніковим та головним тренером Олександром Кучером. За даними джерела, було озвучено рішення, що фінансування скорочується.
За пару днів до того журналіст Андрій Сеньків заявив, що бізнесмен «відверто прикрутив гайки» та «не збирається вливати в клуб гроші».
Перші ознаки підтвердження цієї інформації ми побачили понад тиждень тому – «Дніпро-1» оголосив про відхід 7 футболістів, серед яких й легіонери-новачки цього сезону (Жоау Пеглов, Рональд Матарріта, Габріел Гомес та Хайнер). Чуток про нові підписання іноземців, окрім вже офіційного повернення Білла, в інфопросторі немає, а ті ж «ТаТоТаке» повідомили, що тепер трансферна робота триватиме з акцентом на внутрішній ринок. І вже навіть за гроші взяли Дениса Мирошниченка з «Олександрії» (250 тисяч доларів), але це все одно не той масштаб.
Однак невиконання завдання із золотом УПЛ – далеко не єдина та не основна причина зменшення інтересу Коломойського до футболу. Річ у тому, що у нього зараз є куди важливіші справи.
У функціонера виникло багато нових (або «нових старих») проблем із бізнесом та законом.
Неприємні апдейти по міжнародних справах щодо «ПриватБанку»
Основними процесами навкруги Коломойського досі можна вважати стосунки з «ПриватБанком», де він разом з партнером Геннадієм Боголюбовим були найбільшими акціонерами до націоналізації у 2016 році. Тодішнє рішення Уряду дало початок великій кількості судових суперечок як в Україні, так і в закордонних юрисдикціях.
Юристи «ПриватБанку» розпочали активну кампанію проти ексвласників, звернувшись до юрисдикцій Великої Британії, Ізраїлю, Кіпру та США, вимагаючи повернути загалом ~10 мільярдів доларів, які були виведені з банку до націоналізації.
У половині з випадків нещодавно відбулися зрушення.
Суд у Лондоні – довгоочікуваний початок розгляду позову, відмова Коломойського від свідчень та електронної пошти
Наприкінці 2017 року «ПриватБанк» подав позов до Високого суду Лондона проти Коломойського та Боголюбова, а також ряду компаній, які перебували під їхнім контролем. Тоді й було накладено всесвітній арешт на активи обох бізнесменів.
Наказ про арешт був виданий на підставі доказів щодо незаконних операцій для виведення коштів з банку – йшлося про 2 мільярди доларів, а «ПриватБанк» початково збирався повернути понад 2,5 мільярда з урахуванням відсотків.
Історія затягнулася – лише восени 2019-го Апеляційний суд постановив, що докази «переконливо свідчать про ретельно сплановане шахрайство» та «відмивання грошей у величезних масштабах».
Перші ж слухання у Лондоні мали розпочатися минулого літа, однак їх перенесли на рік – на це вплинула війна в Україні, адже відповідачі наголошували на неспроможності брати участь у засіданнях. СЕО держбанку Герхард Бьош тоді заявив, що позитив у рішенні є, адже «продовжуватимуть нараховуватися відсотки у розмірі близько 500 тисяч доларів щодня, що збільшить суму позову майже до 4,5 мільярдів».
І тепер найголовніше – 12 червня цього року Високий суд Лондона нарешті розпочав розгляд позову. За даними Independent, він триватиме близько 14 тижнів, але з перервою на серпень та вересень.
Ще важливо – Боголюбов, а слідом за ним й Коломойський, без зазначення причин відмовилися надавати свідчення на свій захист. Також давати усні свідчення не готовий жоден зі свідків неофіційного власника «Дніпра-1».
Пресслужба «ПриватБанку» зазначила, що це ознака відсутності «адекватної відповіді на заяви банку щодо їхніх шахрайських дій».
З цікавого – як повідомив Independent, представник «ПриватБанку» Ендрю Хантер на перших слуханнях сказав, що Коломойський «уникає звичайних засобів зв’язку та ведення записів», а ще «заявляє, що не користується електронною поштою, бо вона є ненадійною».
Завершення розгляду очікується у листопаді, а саме рішення буде опубліковано та набуде чинності наступного року. Бьош підкреслив, що у «ПриватБанку» є високі шанси виграти справу та стягнути заморожені активи, що, звісно, є тривожним дзвіночком для Коломойського.
Ба більше, у лютому Високий суд розширив можливості для всесвітнього арешту активів Коломойського та Боголюбова. А це, як вважає «ПриватБанк», допоможе забезпечити ефективне звернення до примусового виконання будь-якого судового рішення (того самого, що буде у 2024-му).
В Ізраїлі – критика від суду Тель-Авіва, в США – вже 4-й позов про конфіскацію майна та ризик екстрадиції
У грудні 2019 року «ПриватБанк» ініціював судове провадження в Окружному суді Тель-Авіва – йшлося про виведення Коломойським та Боголюбовим близько 600 мільйонів доларів та їхнє розміщення в одному з банків Ізраїля.
Наприкінці травня цього року місцевий суд визнав, що держбанк має «достатню для судового розгляду справу». Підсумки рішення:
– «ПриватБанк» довів, що кошти були виведені до Ізраїля шляхом продуманих складних переказів;
– суд розкритикував бізнесменів за відсутність відповіді на заяви проти них;
– суд відмовив ексвласникам банку у задоволенні заяви щодо їхнього переслідування з боку українського уряду (а це послаблює аргументи, шоб суперечка розглядалася виключно в Україні);
– суд заявив, що Коломойський та Боголюбов, найімовірніше, будуть захищати свою позицію в Ізраїлі.
Однак у підсумку суд постановив, що Ізраїль при цьому не є належною юрисдикцією для розгляду справи – але це хоч якесь зрушення, тим паче, що «ПриватБанк» має право подати апеляцію на це рішення.
В США особливих оновлень впродовж року не було, хоча ситуація для Коломойського там точно не покращується.
Нагадаємо, у травні 2019-го «ПриватБанк» звернувся до Канцелярського суду Денвера із позовом про відшкодування збитків – говорилося про «відмивання» протягом майже 10 років загальним обсягом у 470 мільярдів доларів (майже 13 річних бюджетів України).
Ексакціонери банку на той момент були бенефіціарними власниками або мали контроль у кількох фірмах, зареєстрованих в штатах, через які начебто проходили схеми (гроші виводили в США, де їх й витрачали – таким чином Коломойський разом з Боголюбовим стали найбільшими власниками нерухомості в Клівленді, Огайо).
З того часу було багато подій: обшуки в офісах Коломойського в США, інсайд від «Інформатора» про видачу ФБР ордера на арешт (загалом цей ордер не є публічним і фігурант про це не знає аж поки його не затримають), звинувачення від Мін’юсту, впровадження особистих санкцій, заборона на продаж активів та чутки про екстрадицію, які потім спростовувалися в Україні.
З початку повномасштабного вторгнення РФ у справах Коломойського в США було тільки декілька апдейтів. Перший: вже 4-й цивільний позов про конфіскацію майна – про продаж нерухомості в Далласі, яка модернізувалася коштом шахрайства з «ПриватБанку».
Другий – слова (з приміткою, що це лише висновки на основі розуміння юридичних процесів) радника керівника ОП Сергія Лещенка у липні минулого року про можливе пред’явлення кримінального звинувачення та екстрадицію:
«З високим ступенем вірогідності Коломойському готують або вже висунуто й кримінальне обвинувачення. Ця інформація не підлягає розголошенню до моменту, коли Америка отримає можливість дотягнутися до фігуранта. Таке обвинувачення, яке затверджує велике журі, має статус «under seal» та розсекречується лише в певний момент. Тому запит на його екстрадицію може бути в будь-який момент направлений до України».
Що стосується Кіпру, то ще у листопаді 2021-го Окружний суд Лімасолу запросив Коломойського до розгляду позову «ПриватБанку» про відшкодування у розмірі 5,5 мільярда доларів – він стосується операцій з виплатами кіпрській компанії, які можуть бути фіктивними кредитними угодами.
Втрата найцінніших активів в Україні – відчуження «Укрнафти» та «Укртатнафти», арешт «Укрнафтобуріння»
У листопаді минулого року частина стратегічно важливих підприємств перейшла у власність держави. Коломойського стосувалося примусове відчуження акцій «Укрнафти» (володів близько 42%) та «Укртатнафти» (спільно з Боголюбовим володів 60%) – його найцінніших активів.
Рішення було ініційовано з огляду на військову необхідність.
«Деякі з них майже не працювали. Тепер працюватимуть всі на оборону. Це ремонт, виробництво техніки, забезпечення сил оборони, робота на відновлення нашої інфраструктури, комплексне завдання, яке можна виконати лише через систему військово-державного управління», – прокоментував президент України Володимир Зеленський.
Представники влади зазначали, що після завершення воєнного стану ці активи можуть бути повернуті власникам або відповідно буде відшкодована їхня вартість.
У грудні кіпрські компанії, кінцевими бенефіціарами яких є Коломойський та Боголюбов, у суді намагалися (невдало) повернути собі 13,6% акцій «Укрнафти» та 7,67% акцій «Укртатнафти», а вже у лютому свій крок зробила СБУ – викрила масштабні схеми привласнення 40 мільярдів гривень ексменеджментом цих компаній та ухилення від сплати податків.
Тоді ж до Коломойського у Буковелі з обшуком навідалися СБУ та БЕБ (Бюро економічної безпеки) – розулись перед входом у дім та нічого не вилучили. Ба більше, підозру Коломойському не вручали, він не проходить у справах як підозрюваний
Ще у листопаді новим керівником «націоналізованих» «Укрнафти» та «Укртатнафти» став Сергій Корецький, ексгендиректор мережі заправок WOG. І це важлива інформація для наступної історії.
«Акціонери «Укрнафтобуріння» вважають це безпрецедентним рейдерським захопленням приватної власності, ключову роль в якому відіграють, за даними ЗМІ, Ростислав Шурма (заступник керівника Офісу президента – прим.) та його спільник Сергій Корецький», – так пресслужба «Укрнафтобуріння» прокоментувала нещодавню передачу компанії в управління «Укрнафти».
«Укрнафтобуріння» – одна з найбільших газовидобувних компаній України, друга після «ДТЕК Нафтогазу» Ріната Ахметова за обсягами видобутку у 2022-му.
Компанія є пов’язаною з Коломойським, а хронологія її втрати наступна:
1. У квітні суд передав її на баланс Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА), був накладений арешт на корпоративні права підприємств;
2. На початку травня арешт скасували;
3. У травні Печерський районний суд Києва за повторним клопотанням Офісу Генпрокурора та ДБР знову арештував та передав корпоративні права до АРМА;
4. Наприкінці травня Кабінет міністрів схвалив передачу «Укрнафтобуріння» в управління «Укрнафти»;
5. У червні були підписані договори про передачу.
Причина за даними слідства – зловживання посадовцями службовим становищем.
У Коломойського ще багато дрібніших справ – кредитні договори, аеропорт у Дніпрі, не відстояв навіть ТРЦ
Клопіт у бізнесмена дійсно вдосталь. Чого лише вартують ще декілька сотень суперечок з «ПриватБанком» безпосередньо в Україні, а також боротьба за інші свої активи.
Наприклад, у квітні Верховний Суд України не дозволив Коломойському анулювати кредитні договори, укладені між НБУ та «ПриватБанком» у 2008–2015 роках на суму 18,3 мільярда гривень – скасувалися попередні рішення, якими спочатку було задоволено позов бізнесмена.
У лютому Міська рада Дніпра спільно з НАБУ відсудила у Коломойського аеропорт, а в червні 2022-го він не відстояв ТРЦ «Приозерний», який перебуває у власності «ПриватБанку».
У «Нью Енерджі Юкрейн», яку також пов’язують з Коломойським, свої проблеми – у грудні минулого року Вищий антикорупційний суд підтвердив рішення про арешт за клопотанням НАБУ 657 мільйонів гривень на її рахунках.
Одним словом, «Дніпро-1» у щоденному планувальнику бізнесмена знаходиться явно не на перших позиціях.
Фото: NV, СК «Дніпро-1», Depositphotos, Антон Шевелєв
