Забарний гратиме у топклубі – і вже зовсім скоро
Матчі збірної лише підсилили це передчуття.
Йошко Гвардіол, Маттейс Де Лігт, Рубен Діаш, Лісандро Мартінес, Кім Мін Чже, Едер Мілітао, Вірджил Ван Дейк – перелік центральних захисників, за яких останніми роками платили 50+ мільйонів євро.
Витрачати великі кошти на центрбеків – це вже потроху входить у звичку топових клубів та перетворюється на тенденцію на трансферному ринку.
Причин одразу декілька. Перша – список вимог, яким повинен відповідати гравець цієї позиції у провідних командах. Футболісти, які підпадають хоча б під більшість критеріїв, зараз у дефіциті. Як, наприклад, опорні хавбеки.
Друга – зміна трендів. Сьогодні майже кожен гранд намагається пропагувати прогресивний футбол (якщо ви не Дієго Сімеоне у своєму «Атлетіко»), а це апріорі означає ставку на контроль та гру першим номером (за винятком хіба що окремих очних зустрічей з такого ж рівня суперниками).
І роль центрального захисника відповідно сильно еволюціонувала. Якщо раніше захоплювалися парою Ріо Фердінанд-Неманья Видич у «Манчестер Юнайтед», то у 2023 році британська преса «вбивала» б їх та Алекса Фергюсона, тикаючи в обличчя цифрами просуванням м’яча.
Сучасний топовий центрбек – це перш за все про збалансованість, де пасова та комбінаційна робота є настільки ж ключовою, як єдиноборства. А якщо детальніше, то це про комплексний набір вмінь.
Хороший центрбек мусить вміти працювати з простором та м’ячем – цю модель використовують навіть середняки
У 2017-му Хосеп Гвардіола видав класну фразу на пресконференції, яка чудово вписується у тему. Тоді з нищівною критикою зіткнувся Джон Стоунз – він уже як рік був у структурі «Манчестер Сіті» після трансферу з «Евертона» за понад 55 млн євро, але ніяк не міг адаптуватися та допускав помилки.
Пеп натомість став на його захист, відповідаючи на питання журналістів:
💬 «Мені подобаються такого типу гравці. У Джона більші яйця та характер, ніж у будь-кого у цій кімнаті. Грати центрбека з цим тренером (говорить про себе – прим.) – це зовсім нелегко. Тому я захоплююся усіма своїми захисниками».
Напевно, марно сперечатися, що в плані започаткування трендів з Гвардіолою у XXI столітті мало хто посперечається. Історія з лінією оборони, яка напряму впливає на атакувальний потенціал – частково теж його напрацювання.
Стоунз – яскравий приклад, коли центрбек перетворюється на геймченджера. Минулого сезону дійшло навіть до переведення в опорну зону, де разом з Родрі він допоміг «містянам» виграти дебютний кубок Ліги чемпіонів.
💬 «Він відкрив мені очі та повністю змінив моє мислення. Я думав, що розбираюсь у футболі, але так було до того моменту, поки не почав працювати з Пепом», – коментував свій ігровий прогрес сам Стоунз.
Тільки от Джон – унікальна кадрова одиниця. Нехай «нова школа» й виховує більш пристосованих до проактивного стилю центрбеків, але знайти умовно хорошого вінгера чи центрхава досі значно легше.
Список критеріїв для «ідеального» захисника аж ніяк не є коротким:
➡️ Безпосередньо захисні обов’язки: вміння вести єдиноборства, верхова боротьба, гра 1 в 1, здорова агресія (цупкість);
➡️ Фізичні дані: швидкість, потужність, ріст, різкість, динамічність;
➡️ Робота з простором: перекриття/страхування зон, розуміння ігрових ситуацій, координація, гра у зонах завершення;
➡️ Робота з м’ячем: перший пас, дії під тиском (впевненість, технічна оснащеність), входження у простір, просування;
➡️ Робота без м’яча: пресинг у високих позиціях, поведінка у перехідних фазах при втратах.
Аналітики з The Coache’s Voice влучно описали зростання важливості трьох останніх підпунктів:
📝 «Оскільки роль розвивалася з часом, сучасний центральний захисник став чимось набагато більшим, ніж просто захисником. Сучасний центрбек пропонує варіанти контролю та пасу в білд-апі, що допомагає команді домінувати у володінні та створювати більше моментів».
Варто відзначити, що тепер це далеко не «забаганки для багатих», адже прогресивну модель почали використовувати й середняки.
Звісно, все залежить від ресурсів. Однак якщо «Бернлі» запрошує учня Пепа, Венсана Компані, та грає у привабливий футбол з намаганням контролю, а «Борнмут» – іспанського фахівця Андоні Іраолу, який успішно інтегрував свій агресивний стиль у «Райо», то це багато про що свідчить в контексті глобальної зміни трендів.
«Борнмут» тут згадано не просто так – у цій команді є один хлопчина, який має неймовірний потенціал у майбутньому доєднатися до елітної групи центрбеків.
Забарний після переїзду в Англії закріпився на високому рівні – і вже виділяється
Ілля Забарний перебуває у «Борнмуті» 9 місяців, але встиг показати, наскільки успішною може бути інвестиція клубу у його придбання. Нагадаємо, що «Динамо» за попередніми даними отримає близько 25 мільйонів фунтів у випадку виплати усіх бонусів, а також матиме 20% від наступного продажу. Все йде до того, що у плюсі буде як Ігор Суркіс, так і англійці.
21-річний українець остаточно закріпився на рівні АПЛ, при цьому виділяючись на тлі партнерів. Про потужний старт сезону ми розповідали перед міжнародною паузою:
Тепер же хочеться підійти до питання прогресу центрбека збірної більш комплексно. Річ у тому, що він сильно додав у грі та якраз починає відповідати багатьом критеріям, описаним вище.
Забарний перетнув позначку у 900 проведених хвилин у Лізі чемпіонів/Лізі Європи та топ-5 лігах за останні 365 днів (має 1096 хвилин), а отже нарешті потрапив у вибірку статистичного порталу Opta, де можна зробити порівняння з іншими топовими гравцями його позиції.
За основу візьмемо процентиль – простими словами, це відсоток футболістів вибірки, які за певним показником поступаються Забарному.
Пріоритетно потрібно акцентувати на роботі Іллі з м‘ячем та під тиском, тому що прогрес у цьому аспекті справді приємно дивує.
Тут важливо врахувати контекст – таких показників Забарний досяг у «Борнмуті», який не є грандом АПЛ, та у «Динамо» на євроарені. Тобто далеко не в умовах, коли доводиться грати першим номером.
І це хороший аргумент на користь збалансованості Іллі, бо він встигає проявляти себе в різних фазах гри. Наприклад, у тих же матчах він досить високо піднявся у вибірці за захисними діями.
Звідси ставимо галочку на чергових критеріях – хороша опозиція 1 в 1, розуміння ігрових ситуацій, що призводить до великої кількості блоків, непогані єдиноборства.
Щоправда, є речі, над якими ще точно треба працювати. Як мінімум над грою на другому поверсі:
Просідання у верхових дуелях впадає у вічі під час матчів, особливо при стандартах, коли треба перекривати високих суперників – так Забарного декілька разів перегравав Ван Дейк з «Ліверпуля», так двічі по воротах України пробивав Маґвайр зі збірної Англії.
Дані для прогресу є – Забарний досить високий (1,89 метра) та потужний. Можливо, варто трохи обрости м’язами та досвідом у позиційній роботі, а це питання часу.
В іншому природні задатки Іллю не підводять – він доволі мобільний, різкий та пластичний, як для центрбека, може давати динаміку (висмикуватися на опонентів у високих позиціях в момент прийому).
До мінусів же, окрім верхових єдиноборств, можна віднести ще поведінку у зонах завершення та «доброту» – бути трохи агресивнішим на полі явно не завадить. До речі, це може бути і однією з причин проблем у верхових єдиноборствах – успіх в них пов'язаний може бути пов'язаний не лише з фізикою, а й з особливостями характеру.
Проте якщо оцінювати глобально, то Забарний на 70-80% відповідає якостям та критеріям топового центрбека. І це серйозна заявка, враховуючи вік.
Матчі збірної довели крутість Іллі – ігри з Англією та Італією стали хорошою вивіскою
Той факт, що Забарний є єдиним гравцем збірної України, який стабільно добре провів обидва матчі проти Англії та Італії, багато про що говорить.
З англійцями команда зокрема успішно стримала суперника та вистояла в обороні, компактно перекриваючи небезпечні зони. У Іллі було нелегке завдання – допомагати у правому напівфланзі, де діяли Джуд Беллінґем, Джеймс Меддісон та Бен Чілвелл. Хавбек «Реала» у підсумку видав блідий перформанс, Чілвелл гостроти з флангу не створив, а Меддісон взагалі отримав жовту – за фол на Забарному.
Той момент – яскравий приклад, наскільки холоднокровно українець почав діяти з м’ячем під тиском:
З Італією у командному плані все було набагато гірше – безліч моментів біля воріт Бущана, хаос у карному, перманентний високий пресинг «скуадри». І при цьому сходу й не згадати конкретну помилку Забарного. Скоріше навпаки – він запам’ятався як гравець, який найбільше підчищав за партнерами та намагався зробити так, щоб кількість шансів італійців не стала критичною. Окрім 12 вдалих захисних дій, зробив 8 пасів у фінальну третину – тобто про націленість на атаку не забував.
А ще 54 точних передачі (найбільше в команді), 10 виграних єдиноборств (стільки ж тільки у Миколенка), 5 повернень м’яча, 17 пасів вперед (найбільше в команді), 3 точних діагоналі (найбільше в команді), 6 передач з просуванням (більше тільки у Судакова), 6 пасів у фінальну третину (більше тільки у Судакова).
З Англією – 38 точних пасів (найбільше в команді), 5 втрат (разом з Судаковим найменше серед гравців, які провели 60+ хвилин), 13 повернень м’яча (найбільше в команді), 10 пасів вперед (найбільше в команді), 4 діагоналі (разом з Коноплею найбільше в команді), 5 передач з просуванням (найбільше в команді).
Ці матчі стали для Забарного хорошою вивіскою для скаутів.
Забарний зовсім скоро потрапить у топклуб
Так, у цьому немає сумнівів. Якщо все й надалі буде розвиватися таким чином, то довго чекати на трансфер не доведеться. Чому? Все просто:
✅ Забарний відповідає великій кількості критеріїв сучасного центрбека;
✅ Забарному щойно виповнився 21 рік, а він вже має найбільше матчів (29) за збірну у свої віковій категорії та провів понад 80 ігор за «Динамо» (з них 12 у групі ЛЧ);
✅ Забарний не травматичний, на дорослому рівні через пошкодження пропустив всього 7 матчів (6 з них навесні у «Борнмуті»);
✅ Забарний швидко адаптувався до рівня АПЛ.
Проте найголовніше – це його статус на трансферному ринку. Гранди за Іллею стежили давно, це нормальна практика, коли йдеться про вундеркінда, який у 19 років проводить у старті весь Євро-2020. Були чутки і про «Тоттенгем», і про контакти «Динамо» з «Челсі».
До конкретики не дійшло – бо тоді був певний ризик, адже гравець з УПЛ, нехай і перспективний. За пару мільйонів, можливо, хтось би і забрав. Однак перешкодою став цінник, який вішав на потенційно ще сирого футболіста Ігор Суркіс.
Тепер ситуація докорінно змінилася – якщо раніше скаути мали багато аргументів «проти», то сьогодні ми говоримо про молодого та впевненого у собі центрбека з хорошою технікою, який доводить свій клас в АПЛ та проти грандів на рівні збірних.
Топклуби точно не баритимуться, якщо Забарний стабільно добре проведе увесь сезон. Бо тоді у програшному становищі будуть вже вони – ціна за такого сценарію явно виростатиме, як і кількість конкурентів на ринку.
Нагадаємо, що йдеться про позицію, на яку знайти збалансованого футболіста – надскладне завдання.
***
Також наприкінці хочеться зачепити одну дискусійну тему. Зустрічаються думки, мовляв, бажання українських вболівальників продавати наших гравців за кордон – це про «зраду» та шкоду рідному чемпіонату, рівень якого і так падає. Все це частіше нагадує відірваність від реальності, у якій ми живемо, а кейс Забарного – хороший доказ.
Пам’ятаєте, з чим зіткнувся Ілля на старті сезону 2022/23 у «Динамо»? З критикою та судженнями, що він регресує. Акцент був на регулярних помилках, але аж ніяк не на тому, наскільки краще він починає діяти з м’ячем.
Трансфер в Англію нарешті розкрив Забарного з іншої сторони та заново підсвітив й до того відомі сильні якості. Чи стало б це можливим в Україні – риторичне питання.
І коли всі ми захоплюємося такою самою зрілою грою молодого Георгія Судакова у збірній, не варто забувати, що цей потенціал цілком може заховатись на «якісних» полях УПЛ та у матчах проти команд, які мають єдине завдання – «не дати щось зробити супернику».
Як це восени минулого року у кризовому «Динамо» ледь не трапилося із Забарним.
Фото: інфографіка Tribuna.com, Sebastian Frej/MB Media, Matteo Ciambelli/DeFodi Images, «Борнмут», скриншоти трансляції MEGOG
