В’ячеслав Шевчук: «Я досяг найбільшого трансферного контракту за історію «Вереса» - десь 500 тисяч доларів»

«За два роки роботи віцепрезидентом я досяг найбільшого трансферного контракту за історію «Вереса». Це десь 500 тисяч доларів прийшло на рахунок для розвитку. Плюс ситуація по команді, заселення у готельний комплекс, щоб чудові комфортні умови, хороша ціна, щоб усіх влаштовувало. Плюс перенесення, організаційні збори закордонні, турнір який був… Багато було речей хороших, для мене це була нова посада, новий досвід.

Я завжди шукаю для себе новий виклик. Я буду у футболі. Для мене футбол – це моє життя, це не бізнес, як для багатьох. Мені хочеться щось зробити. Мені кажуть: «Слава, а чому ти в Рівному, а не в своєму краї?» А я в 17 років поїхав з Волині, у 18 років я вже був на Хмельниччині, у 19 років – на Запоріжжі, у 20 років – на Донеччині. Я українець. Ми українці, незалежно від того, в якому регіоні, повинні підтримувати усюди спорт.

Якщо взяти статистику, то менше 10% займаються футболом. От добре, що «Верес» створив академію, бо на Волині, в Луцьку, немає жодного повнорозмірного поля штучного. Дітям нема де тренуватися – і у «Вересі» вже багато хлопців з Волині, на Львівщині багато, на Київщині. Так, фінансово це тяжко, війна, але «Верес» зробив, побудував штучне поле. Ще одні інвестори побудували штучне поле. Це чудово, це дає можливість і дитячо-юнацькому футболу, а також аматорам – бо потім вони теж стають професійними гравцями. У тому ж «Вересі» Микола Гайдучик.

Найголовніше – щоб була доступність грати. Я був у Сарнах, у Вараші – чудові умови, у Костополі хороше велике поле. Десь штучний майданчик потребує заміни. На жаль, під час війни з державних коштів це неможливо робити, ці кошти потрібні ЗСУ. Потрібно шукати інвесторів, як це зробив я під час війни і привів у «Верес» такі гроші. Я знаю, як це робити. Я хотів би допомогти у цьому напрямі також.

Але для мене це не кінець історії, і крапку я в цьому не ставлю, - сказав Шевчук.