Олег Плотницький: «У нас не було ніякого саботажу. Думаю, всі плюс-мінус скидуються до одного – що має бути якась комунікація»
Капітан збірної України з волейболу Олег Плотницький прокоментував ситуацію з відмовою деяких гравців виступати за національну команду цього року.
– Розкажи, яка в тебе зараз ситуація. Чи спілкувався ти з головним тренером? І що взагалі думаєш про призначення нового головного тренера?
– Не спілкувався з головним тренером, не було в нас жодного контакту. Як усі кажуть, це топовий фахівець. Подивимося, що і як буде, які будуть результати.
Я розумію, що декілька ключових гравців, як уже всім відомо, не приїдуть. Моє рішення не їхати в збірну вже було давно, і воно не залежало від того, буде Угіс Крастіньш чи новий тренер, буде тренер, який мені подобається, чи той, який мені не подобається. Немає різниці просто.
– Розкажи, з чим пов'язано це твоє рішення.
– Мене запитували вже люди, які хочуть допомогти якось розв'язати цю ситуацію. Я казав, що має бути якась комунікація в нормальній адекватній компанії людей, яка прагне чогось досягнути, кудись іти й щось зробити.
Якщо її не буде – як ми можемо розуміти один одного і прагнути чогось такого самого, як керівництво, спонсори чи гравці?
– Уточни: комунікація між ким? Мова йде про федерацію, про тренерський штаб, про гравців?
– Між усіма має бути комунікація, мені здається, це нормально. Не має бути такого, що в нас є президент, тренер, гравці, капітан, спонсори – так що, тепер нам усім окремо спілкуватися? Мені здається, що ми до одного цілого маємо приходити завжди.
Можливо, ми не маємо як гравці приймати стовідсотково якісь рішення. Як мінімум в кожного є якесь своє бачення. Мені здається, що ніхто з гравців збірної ні в якому випадку ніколи би не хотів нашкодити результатам збірної.
Ніхто з нас не виходив і, типу, такий: «Сьогодні ми програємо, тому що хтось там щось сказав, а хтось щось там написав». Такого не було ніколи, мені здається.
Можливо, колись було, зараз такого не було на моїй пам'яті за той час, поки я в збірній. Але якщо ніхто не хоче якось комунікувати… У нас до сих пір, мені здається, не всі дізнались причини, чому не їдуть в збірну.
– Про кого йде мова?
– Навіть про мене. Я ні з ким не розмовляв. Зі мною спілкувалося «Суспільне», і це просто виникло питання щодо того, які плани далі. І після відповіді, що в мене відпустка, все, я їду, «А збірна?»
– Тобто, тебе у збірну ніхто не запрошував, я правильно розумію?
– Ні, мене запросили, пройшов лист. Я написав: «Ні, я не приїду». Відповідь була: «Зрозуміло, ОК». Ну все, ну круто. Чого не приїду?
– Тебе не запитували, правильно?
– Офіційні особи якісь мене не запитували про щось. Я не думаю, що вони мали би запитувати. Але мені здається, коли не приїжджає більше 6 гравців, лідерів, які грали в тому році, максимально все літо відіграли, то ти маєш… «Прометей» сказав, що в них по стану здоров'я, туди-сюди. Чого решта відмовились?
– Може, ти знаєш, у чому причина?
– Я взагалі без поняття. У нас не було ніякого саботажу. Повний саботаж – це смішно.
– У кожного є якась своя причина, я правильно я розумію?
– Ні, я думаю, що всі плюс-мінус скидуються до одного – що має бути якась комунікація, має бути адекватне відношення людське.
– Поясни, щоб люди розуміли, з ким відсутня комунікація? З тренером, з президентом федерації, з кимось із гравців?
– Простий приклад. Коли почався в тому році саботаж, «бунт на кораблі», як називають його, ми просили перед тим президента приїхати поговорити з нами, просто з командою.
– Мова про президента Федерації волейболу України, правильно я розумію?
– Так, це як приклад. Якщо ми говоримо про це питання комунікації – я говорю що воно просто воно відсутнє, його нема. Тебе не слухають, тебе не чують, натомість тобі можуть сказати, хто ти, що ти, і як ти маєш жити.
Не приїхав, ОК. Ну, не захотів тоді, такі діла. Я – президент, вони – гравці, що я з ними маю говорити? Добре, може й так, може, я й не правий. Може, ми не праві, може, воно так і є.
У цьому році, коли відмовились приїхати деякі гравці, які грають у чемпіонаті України, як ми всі бачили, приїжджав у Городок, з гравцями спілкувався, з тренером щось там вирішували: чого не приїхали, хто має приїхати.
Я не розумію, як це має працювати. Чому до інших ми можемо приїхати, до нас ми не можемо приїхати?
Якщо ми говоримо за те що в тому році треба було за кордон виїхати. Слухайте, наскільки мені відомо, на той час, коли ми просили, президент був у відрядженні на чемпіонаті Європи якомусь юнацькому чи що.
І мені здається, для президента не є проблемою на один день продовжити собі відрядження. Я не їду до гуляти кудись, я їду до національної команди – це вагома причина чи ні?
Я сто разів говорив, просто ніхто чогось це ніде не пише. Михайло Григорович прийшов в українську федерацію волейболу – і волейбол в Україні виріс. За рахунок чого, кому там прийшли якісь нагороди, почесті і так далі – я не можу і не буду говорити.
Факт залишається фактом: прийшов – було 53-тє місце в світовому рейтингу, зараз збірна на 16-му місці, якщо не помиляюся. Значить, щось зробилося.
Але якщо щось так дуже гарно робилося, все так гарно було… Не знаю, скільки – пів команди не приїхало? Просто так, бо в когось щось там болить? Ну так же не може бути.
Так само, як Вася сказав свою причину. У чому проблема? Людина не бачиться сезон. Хтось пише: «О, так а що, не можна посеред сезону приїхати?» Напевно, не можна – є діти, які ходять в українську школу, є дружина, яка, напевно, не сидить вдома, не дулі горобцям крутить.
Я не знаю, як це. Попросила людина просто, щоб приїхала дружина. Васі це ніколи не заважало, мені здається. У нас така практика була і вона нікому ніколи не заважала.
Новий тренер – добре, нові правила. Давайте знаходити якийсь компроміс. Має бути якісь діалог, – сказав Плотницький.
