Український амбасадор GG Денис Чуфарін: «В покері можна швидко зануритися, але без знань виникнуть проблеми. Так само й в дайвінгу»
Дайвер за покерним столом: GGPoker у незвичний спосіб представив першого українського бренд-амбасадора Дениса SantaZzzа Чуфаріна. Вслід за листівками з відліком (зануренню дайвера передує відлік «Ready. Steady. Let`s go down» – прим.) вийшов і відеоролик-презентація.
Виявляється, в покері повно термінів із дайвінгу – «акули», «фіш», «занурення», «потік» тощо, а сам Денис SantaZzz Чуфарін – не тільки популярний стрімер та професійний гравець, а ще й профі-дайвер.
Знайомимо з першим українським бренд-амбасадором GG.
– Професійний покерист, стрімер, дайвер… Давай одразу, Денисе, чого ми ще про тебе не знаємо?
– Я – юрист. І не просто тому, що завершив юрфак. Так би мовити, юрист з дитинства. Ще у 7-му класі визначився з професією. Книга Анатолія Коні (був такий судовий оратор) і філософський словник завжди лежали на моєму столі. Я вступив на кілька профільних факультетів одночасно, скласти іспити не було проблемою. Це моє.
– І як оцінюєш легалізацію азартної сфери в Україні, до якої віднесли і покер?
– Я вже відповів. Дією: став амбасадором GGPoker. Додам лише, що українські гравці давно є частиною міжнародного покерного ком’юніті, їх знають і поважають у світі. Нарешті, настав час дізнатися про них і вдома.
– В Україні покер досі залишається чимось маловідомим. Ти прийшов у гру 15 років тому. Тоді, ймовірно, це взагалі було щось позаземне.
– Є така карткова настільна гра «Magic: The Gathering», після неї багато хто прийшов у покер. І я теж. Моє безпосереднє знайомство з покером відбулося завдяки однокурсникам. Юрфак, самі розумієте, заможні друзі.
Вони влаштовували турніри. Запросили і мене. Прийшов і програв. Почав розбиратися. Розібрався. Через два місяці мене вже не запрошували. Проте це не був старт професійної кар’єри.
– Коли ж народився Денис SantaZzz Чуфарін – професійний гравець?
– У 2009-му. Як прийнято говорити, на дворі вирувала криза 2008-го. В один момент я опинився поза межею своїх звичних доходів (а це були великі гроші), і зрозумів, що настав кращий час для змін. Я задепозитив якусь невеличку суму – але це все, що було на той момент! – закрився в квартирі на 40 днів… (сміється – прим.) Символічно, згоден.
Весь той час я вчився: дивився, як грають інші, і грав сам – намагався зрозуміти «Чому він так робить?». Це психологія. Забігаючи наперед, коли за 6-7 років я почав вчити інших, розповідав всю математику – у них не виходило. І тоді я згадав, як починав сам, як я створював портрети опонентів за столом… Це я називаю «грати душею». Але душею іншої людини.
– З покером – зрозуміло. А щодо дайвінгу – коли, чому, як?
– Можна сказати, що покер спровокував дайвінг. Я грав по 24 столи на добу. Тоді це був технічний ліміт. Але й фізично це теж була певна межа. Друзі подарували мандрівку, щоб я відпочив, перезавантажився. У 2011-му отримав перший сертифікат, а у 2012-му вже був на рівні Advanced.
– 40 днів, як в історії з покером, були?
– Були перші 4 дні, коли я вивчав теорію і не розумів, нащо вона мені в такому об’ємі потрібна. Проте, коли занурюєшся на 50 метрів, дуже добре це розумієш. Найголовніше – теоретичні знання зберігають твоє здоров’я.
В покері можна швидко зануритися та піти грати все вище й вище, але без теоретичних знань може виникнути багато проблем. Так само й в дайвінгу.
В дайвінгу – все заплановано від початку. Неможливо опуститися на 50 метрів без підготовки. Та й ти не занурюєшся сам. Тобі завжди потрібен бадді – інший дайвер, який буде поруч. Спілкування відбувається очима та жестами.
Уяви себе на глибині, де зникають кольори, ти не можеш вимовити ані слова… Лише по очах бадді можна зрозуміти, що він тобі говорить. Саме завдяки цьому я вмію читати людину по її очах. Це неабияк допомагає мені в покері.
– Між дайвінгом і покером можна провести чимало паралелей: безліч спільних слів, наприклад. Що ж головне?
– Тиск. Він є і в покері, і в дайвінгу. При зануренні у воду тиск з кожним метром збільшується. Так і в покері – чим глибше ти у грі, тим тиск більший – людський. Моя бабуся казала: якщо ти чогось у житті досягнув і твоя думка є авторитетною для інших, то це не привілей, а величезна відповідальність. І я це відчуваю.
– Банальне питання, але ж… Що для тебе покер?
– Покер – це моє життя, його стиль і ритм: коли цінуєш кожний ковток повітря і знаєш, що таке пульс за сотню, та водночас маєш чистий і тверезий розум, несеш відповідальність за кожну дію. Я займаюся тим, що мене мотивує, драйвить. Все інше – або співіснує, або ж поза моїм Всесвітом.