Де починається футбол

В серпні 2010-го до Рахова на рядовий матч першості Закарпаття приїхав екс-чемпіон і лідер Берегвідейк. Абсолютно інший рівень і абсолютно інший футбол тоді побачив на половину заповнений місцевий стадіон Карпат, побачив і я. Хоча в 12 років навряд чи можна було зайнятися професійним розбором гри, тотальна перевага і майстерність гостей з Берегова, була чітко доступна для сприйняття будь кому з присутніх на трибунах. 

Це було наче вперше приїхати до великого міста з усіма його чудернацькими явищами – метром, краєвидами, ба навіть ліфтом. Замість дітей і кремезних товстунів, що зовсім скоро проміняють бутси на роботу в Чехії, вдалося побачити в дії екс-гравця збірної України, футболістів з минулим першій українській лізі, майбутніх представників Металісту і Говерли. Гості без проблем розібралися з Раховом 0-7 і ті ще дякувати повинні були за безкоштовний майстер-клас. Таких майстер класів Берегвідейк в “золоті” часи роздав повну торбу. 

Часто говорять, особливо місцеві, що це був феномен. Та насправді нічого феноменального. Такого могла б досягти кожна команда і з кожного регіону, якби керівництво всерйоз вклало кошти у розвиток футболу.  Свого часу народний депутат (а паралельно й мер міста Берегово) Іштван Гайдош і очільник районної адміністрації Ігор Свищо з нуля запустили цей цікавий проект, пік діяльності котрого припав на 2009-2011 роки. Вони хотіли створити чемпіонський клуб в Берегові – вони його створили, от просто взяли і створили, без пафосних інтерв’ю і заяв.

Починалося все слабенько. Станом на 2007-рік в місті не було нічого, що є синонімом словосполучення “класний футбол”. Віталій Кварцяний сказав би про пустелю Гобі, та навіть її не було. Лише з подачі вищезгаданих мужів почала функціонувати футбольна школа, звідки до всемогучої основи згодом підтягнуться Юрій Чонка і Роман Огар, а потім почимчикують своєю доріжкою, періодично навіть червоною.  Поки ж молодь виростала, Берегвідейк гучні трансфери не планував, через це втративши майже два роки часу. На сезон 2007 кістяк було сформовано зі складу розваленої команди 2004-2005 років, вона провалилась в тих сезонах, провалилась і в новому – шосте місце і ранній виліт з кубку області.

За фальстартом почалася потрібна перебудова.  Берегвідейк очолив Роберт Нодь, котрого поважали в краї за вміння колись вправно використовувати футбольну сферу. Роберт повинен був стати авторитетом для прийдешніх в майбутньому “типа як зірок”, однак ті поки що не квапилися на тренуватися біля Угорщини. Першим і єдиним цінним поповненням сезону 2008 став Микола Надь, котрий на зламі століть чіплявся за шанс в Ужгороді – не пішло (зате в тому самому матчі в Рахові він зробить хет-трик.) Вже під завісу року прийшов Тіберій Фіряшка, що був у когорті гравців Закарпаття зразка 2004-2005 (тоді вони не вилетіли), а після проштовхнеться трохи в нижчих лігах Словаччини і Угорщини, і як це прогнозовано. 

Цього було замало для того щоб у Берегові збиралися аншлаги, а шию нових-старих улюбленців прикрасили золоті нагороди. Надь як не старався, але команду витягнути не міг – Берегвідейк взяв лише бронзу, добряче відставши від Мукачева. Це був крок вперед в порівнянні з минулими сезонами “футбольного штилю”, але не такий вже значущий, як сподівалися пан Гайдош і пан Свищо беручись за розбудову команди. Напевно, надалі вони керуватимуться принципом “сказав а – говори і б”, бо саме в 2009-му році, після другого поспіль невдалого сезону, нарешті почалася яскрава трансферна компанія. Абрамович би плакав.

Якщо вдатися до мінімального аналізу складу тих часів, то запитання “а чому”, “а як” чи то якісь сумніви просто зникнуть. Перейдуть з рідкого стану в газоподібний, якщо хочете. Навіть по мірках одного з найсильніших обласних чемпіонатів - у Берегові зібралася надпотужна плеяда. 

На воротах грав Андрій Крашевський - вихованець львівського футболу, раніше побігав в другій лізі і дублі Карпат. До речі, грає він і досі – тепер в чемпіонаті області за Демню. В захисті виділялося тріо Володимир Корнутяк-Сергій Єсін-Віталій Азаров, подібна зв’язка не мала проблем з левовою часткою атакуючих гравців першості. Звісно ж, виділявся тут Єсін - людина з досвідом гри у вищій лізі і навіть за збірну України була б підсиленням і в професійний футбол. Також за Закарпаття добряче набігався свого часу Корнутяк, а ось Азаров мав шестирічний досвід гри в різних лігах Білорусії, а вдома за Олександрію. 

В центрі поля і переважно ближче до атаки діяв Михайло Гурка - ще одна легенда в межах області. Гурка теж вихованець львівського футболу, та на відміну від левової частки таких от самих вихованців, йому вдалося пограти за Карпати у вищій лізі. Також за Ворсклу і три сезони в Закарпатті, зокрема пам’ятне виживання 2004-2005 це теж його ніг і рук справа. Гурка - це був як Канте у чемпіонському Лестері, майже все для тієї команди.

Поруч вишикувався ще цілесенький рядок світлих голів – Володимир Лукашук з тривалою кар’єрою в українській трясовині, де серед пам’ятних її моментів – десяток виступів за Кривбас в еліті і сезончик за Зорю 2005-2006, коли вони підвищилися в класі; Гордун Сергій – його знають у Луцьку, і навіть по відрядженням у Росію і Азербайджан. Люди з досвідом гри в інших лігах, такі б і в теперішніх реаліях УПЛ не загубилися.

На фланзі півзахисту поселився Павло Котовенко. Він неодноразово тішив мене результативними діями під час кар’єри в “футбол менеджері”, а вже скільки зробить для брегівської публіки, це просто нема слів. Шкода тільки в Карпатах у нього так і не пішло, довелося львів’янину провести кращі роки у ФК Львів і заробити на контракт у російському Роторі. Досвідчена людина могла навчити розуму й менш зрілих партнерів, зокрема Шандора Вайду, котрий навідався із складу Закарпаття. Гамула не бачив хлопця у своєму малюнку гру, тому й довелося тому підтримувати форму на обласному рівні. В майбутньому це пішло на користь, Шандор заробив на непоганий контракт в в угорському клубі.

Реанімувати свою кар’єру намагався і Дмитро Саркіс з Полтави. Колись йому давали шанс в еліті за Ворсклу, але надалі все пішло по кривій і Саркіс спочатку вештався по другій лізі, а потім взагалі впав у болото області. В Берегвідейку він буде одним з безумовних лідерів. Не по матюкам в роздягальні, а саме по грі. Саме він і заб’є трохи згодом найважливіший гол в історії команди. За новим ковтком хорошого і якісного футболу приїхав прямо з української другої ліги і Сергій Сергєєв.  Поділля, Сталь Дніпродзержинськ, Арсенал Біла Церква – з такою трудового книжкою уродженець Будапешта не був білою вороною на тлі майстерних партнерів.

За перезавантаженням приїхав ще один вже підзабутий футболіст – Олег Теплий. Крайній хав (звісно ж з міста лева) був одним із лідерів ФК Львів в 2008 році і є причетним до їх виходу у прем’єр лігу. Шансу там дядько не отримав, задовільнившись подальшим вояжем у тернопільську Ниву.  Завітав на вогник і 35-річний Мирослав Бабяк. Ви тільки уявіть собі – цей півзахисник ще в 92-му році грав за Закарпаття в першій лізі, а більшу, значно більшу частину кар’єри провів у нижчих дивізіонах чемпіонату Угорщини.

Розсип молодих талантів і тертих калачів мала місце в нападі. Ігор Калапач вже за пару місяців заслужить від торсиди прізвище “король голу”. Він свого часу десять сезонів мандрував з першої у другу лігу (і навпаки) з бурштинським Енергетиком, мав і невдалий вояж до Росії і приставку у Нафтовику з Долини. В Берегові Калапач знову згадає старі роки і згадає як рватися до воріт наче той Гарі Кейн. А як інакше при такій конкуренції? Адже поруч  тільки-но приїхавші з ПФЛ Роман Піцур і Андрій Сливка. Роман грав з Калапачем у парі, маючи за спиною першу лігу з Кримтеплицею і все тим же Енергетиком, а перед Берегвідейком рахувався в обоймі Арсеналу з Білої Церкви. Ну як рахувався, в сезоні 2008-2009 накидав там 12 банок і став одним з кращих бомбардирів дивізіону. Показники Сливки були скромніші, можливо тому в команді він був більше в ролі запасного. Поганенького джокера.

Ну і знову ж таки згадуємо двох молодиків Романа Огара і Юрія Чонку. Обоє так покажуть себе за Берегвідейк, що згодом перейдуть в Говерлу і Металіст відповідно. Чонка, що цікаво, свій єдиний матч під керівництвом Маркевича проведе проти… Берегвідейка.  Та трішки згодом це буде, поки що йому і компанії треба було лише змусити про себе говорити. 

продовження буде.