Навіщо спортсмени носять кольорові пластирі
Блог «Спортивний медик» пояснює, що таке кінезіотейпування.
Блог «Спортивний медик» пояснює, що таке кінезіотейпування.
Здавалося б, що корисного може зробити звичайний відрізок кольорового пластиря на тілі успішного спортсмена? Дехто будував здогадки, думаючи, що це спеціальні датчики, які вимірюють реакцію організму гравця на важкі фізичні навантаження впродовж гри. Насправді ж вищезгадана кольорова стрічка називається «тейп», а сама методика лікування та відновлення проблем опорно-рухового апарату отримала назву «кінезіотейпування».
Кінезіотейпування (від «kinesio» – рух і «tape» – стрічка) − це простий та ефективний метод лікування розтягнення зв’язок, больового синдрому у м’язах та інших травм, а також гематом і набряків за допомогою наклеювання спеціальної еластичної клейкої стрічки – тейпа. Вона пропускає повітря, забезпечуючи «дихання» шкіри, сприяє ефективному виведенню води, або поту, забезпечуючи її швидке висихання після тренування, плавання чи душу.
Цей метод був винайдений у 1973 році американським лікарем японського походження Кензо Касе. Відомий фахівець у галузі хіропрактики та акупунктури прагнув віднайти ідеальний метод лікування, попередження та відновлення травм у спортсменів, з якими часто працював. Впродовж багатьох років йому доводилося працювати з незручними та жорсткими матеріалами, з яких виготовлялися еластичні бінти, тож Кензо вирішив виготовити таку стрічку, котра б максимально була схожою на справжню людську шкіру.
Після багатьох років наполегливої праці, американцю японського походження вдалося домогтися ідеальної формули створення зручних та дієвих тейпів. Сьогодні вони представляють собою еластичні клейкі стрічки, що виготовляються на основі бавовняної, або синтетичної тканини, покриті гіпоалергенним клеючим шаром на акриловій основі, який активізується при температурі тіла. Фізичні якості тейпів наближені до параметрів еластичності шкіри за рахунок спеціального еластичного шару. Тейпи розтягуються до 140% (К-тейпи) та до 190% (R-тейпи). З внутрішньої сторони липкий шар стрічки захищений паперовою плівкою з нанесеною розміткою, яка полегшує розрізання тейпа за розміром для застосування.
Суть методики полягає в тому, що на місце пошкодження (захворювання) особливим чином наклеюється еластичний тейп довжиною від декількох до десятків сантиметрів. Ця стрічка порізана відповідним чином: I-, Y- чи X-подібно, залежно від техніки та методики її накладання. Вирізаний відрізок умовно поділяється на робочу зону та «якори», або «бази», розташовані на кінцях стрічки. І якщо робоча зона може наклеюватися як в розтягнутому, так і в нерозтягнутому вигляді, то «якори» клеються тільки у нерозтягнутому вигляді для оптимальної фіксації тейпа. Під час вирізання відрізку кути стрічки завжди заукруглюються. Це запобігає відклеюванню через тертя одягу (кут зачепити легше, ніж напівкруг).
Популяризація та публічне визнання методики кінезіотейпування відбувалося хвилеподібно, практично кожна нова хвиля популярності та інтересу була пов’язана з масштабними спортивними заходами. Вперше ця методика була представлена широкому загалу у 1988 році на Олімпійських іграх у Сеулі. Проте справжній фурор кінезіотейпування відбувся відносно нещодавно, а саме: на Олімпіаді в Китаї у 2008 році через новаторське рішення відеотрансляції з застосуванням калейдоскопу крупних планів і системою slow motion, а також системою телепоказу найвищої якості, які дозволили телеглядачам спостерігати за роботою кінезіотейпів максимально детально.
Наступним імпульсом у поширенні методу клейких стрічок став півфінальний матч Чемпіонату Європи 2012 року між збірними Німеччини та Італії. Фото Маріо Балотеллі, який забив вирішальний м’яч і у пориві безмежної радості зняв майку, під якою ховалися захисні тейпи, тоді облетіло усі найкрупніші світові ЗМІ і викликало запеклі дискусії щодо доцільності їхнього застосування. В свою чергу на Олімпіаді в Лондоні у тому ж таки році вже ціла низка провідних спортсменів не соромилися використовувати підтримуючі тейпи, які стали справжнім медичним відкриттям ігор і назавжди увійшли у фаховий арсенал спортивних медиків.
На сьогодні методика кінезіотейпування присутня у повсякденному житті як відомих спортсменів, так і простих аматорів, які хочуть якісно і швидко заліковувати свої пошкодження. Використання тейпа дуже вигідне, адже не залежно від матеріалу, з якого він виготовлявся, тейп може приклеюватися на термін від декількох днів до тижня і більше, без проблем витримуючи ритм життя пацієнта, високий темп тренувань, чи змагань в будь-яких умовах, не втрачаючи своїх якостей і забезпечуючи терапевтичний ефект 24 години на добу.
Показання до кінезіотейпування:
■ травми та захворювання опорно-рухової системи (порушення постави, початкові форми сколіозу, дитяча кривошия, періартрити, епікондиліти, артрози, остеохондроз хребта);
■ гематоми і набряки різного генезу;
■ рубцеві зміни шкіри;
■ головний біль напруги та інші.
Протипоказання до кінезіотейпування:
■ алергічна реакція на акрил, індивідуальна непереносимість;
■ захворювання шкіри (ксеродерма), у тому числі й онкологічного походження;
■ відкриті рани та трофічні виразки на місці аплікації;
■ перший триместр вагітності;
■ похилий вік з чутливою, слабкою шкірою;
■ системні захворювання шкіри та її травми;
■ схильність до утворення пухирів, мікротравм, синяків та кровотеч;
■ тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок.
Багаточисельні дослідження показали, що дія кінезіотейпування найбільш показова протягом перших 5 днів застосування, після чого ефект плавно згасає. Максимально виражений ефект − обезболюючий та протизапальний. Вже через декілька хвилин після наклеювання тейпа хворий відчуває зменшення болю і збільшення об’єму рухів. Застосування цієї методики в комплексній реабілітації пацієнта значно підвищує її ефективність.
Переваги кінезіотейпування перед жорстким класичним тейпуванням, еластичними бинтами, гіпсовими чи іншими пов’язками такі:
■ простота та економічність у застосуванні;
■ отримання бажаного результату за відносно короткий проміжок часу;
■ можливість лікувати травми опорно-рухового апарату під час виконання рухів;
■ зовсім не обмежує об’єм рухів та не відчувається пацієнтом під час використання;
■ забезпечує постійну підтримку терапевтичного ефекту на довготривалий термін;
■ сприяє розслабленню напружених м’язів і прискоренню природного процесу їх відновлення;
■ дозволяє продовжувати заняття фізкультурою та спортом у звичному режимі;
■ сприяє зменшенню запалення, знижує больовий синдром;
■ дозволяє шкірі «дихати», сприяє виходу води та поту з тейпу, забезпечуючи його висихання після тренування, душу чи плавання;
■ забезпечує терапевтичний ефект 24 години на добу.
Методика накладання кінезіотейпа на колінний суглоб у виконанні представника провідної світової компанії по виробництву тейпів Rocktape:
Однак, слід зауважити, що метод кінезіотейпування не є конкурентом для класичного тейпування, оскільки він не має здатності достатньою мірою підтримувати суглоб та обмежувати його рухи, що є необхідним під час реабілітації зв’язкового апарату. Також, не дивлячись на те, що еластичний тейп збільшує амплітуду рухів, які порушуються за певних патологій, проте він не здатний самостійно вилікувати такі захворювання, сприяючи лише тимчасовому полегшенню. Отож, з цього випливає, що кінезіотейп варто застосовувати лише як доповнення до основної терапії та інших класичних способів травмолікування, серед яких кріотерапія, гідротерапія, масаж, електростимуляція та інші.
