1992 рік. Wolfenstein 3D

Сьогодні ми почнемо з того, що я скажу своє бачення сучасного геймдеву. Ця думка може не збігатися з думкою декого, багатьох чи всіх тих, хто читає цей пост.

На мою думку, таке собі чистісіньке ІМХО, сучасний етап комп’ютерних ігр потрапив до великої халепи. Красиві рюшки та вибухи в суміші з нудними діалогами про равликів, які мріють про те, щоб все на світі не було настільки взаємопов’язано на квантовому рівні, а також інше те, без чого можна спокійно грати - це не те, ну зовсім не те.

Джон Кармак, один із спів-засновників легендарної нині компанії id якось сказав фразу, до якої будемо повертатися у наступних "випусках". 

Наразі ми поговоримо про перваги старих ігор над новими. Геймплей завжди буде кращим за графіку. Атмосферність малих кімнат, відчуття страху від раптової появи Кібердемона чи Мастермайнда, коли на руках залишився лише пістолет не можна порівняти із тупим сидінням та чеканням "пока рассосется" рана та мжна знову бігти.

Тому DooM 3 ніколи не зможе стати справжнім Думом, хоча там є й аптечки, й все таке. Але ця гра втратила шарм. Наразі ми не про DooM, а про його попередника. (азір. "Папєрєднік"). Тому я плавно підійшов до Кармака та компанії.

"Сюжет в грі має бути схожим на порнуху: він має бути, але зовсім не важливий!" - саме ці слова Джон сказав своєму колезі, Тому Холлу, який покинув компанію до виходу першої частини DOOM, адже хотів створити розвернений сюжет.

Отже, тепер час взяти у руки пістолет та вирушити на пошуки пригод у заплутані нацистські коридори. Що ми маємо у результаті? Такого собі "сина родоначальника жанру" (родоначальником, насправді, слід вважати DooM, який приніс певні канони.

1992 рік. Командир Кін від Кармака та компанії вже побачив світ, який навіть не очікував, що його кардинально відредагують вже у травні. Принцип ігор того часу - ненав’язливий сюжет, зброя. Якщо воно ще рухається - стріляй. Тому нам доводилося відстрілювати нацистів, злих цуциків (теж німецьких). Цікаво, що гра вийщла напередодні 8 травня, річниці підписання пакту про капітуляцію (але так, по Москві було вже 9, nobody cares). Гра вражала кількістю ворогів, тактичних підходів та зброї. Проте й дії відбувалися лише у просторі одного "поверху", текстури були простими, анімація - теж. Слід пам’ятати, що гра вийшла 21 рік тому, а тоді ЕОМ були не дуже потужними.

Тоді все було надзвичайно ще й аркадно. Артефакти, які давали очки, скінчена кількість життів. Це все було навіть у альфа-версіях DOOM. Також нам пропонували босів, у тому числі й Гітлера. Певно, що через це гру спочатку заборонили у Німеччині.

Кармак та компанія не були сором’язливою молоддю. Треба також пам’ятати, що Кармака цікавив лише код (ну, ще й порнофільми, певно), процес гри, тематика та мапи його не цікавили

На жаль, Блажковіч (саме так звати головного героя Вульф3D) не вдалося стати культовим героєм, його замінив інший (за деякими даними - пра...праонук Блажковіча). Але це все буде лише через рік.

Слідкуйте за цим блогом, буду намагатися наповнювати ностальгією, яку я ще й досі переживаю, з висоти 2013 року. Дякую. Чекайте на DooM