Лавар Болл зламав кар’єри синів чи збудував їх?
Сьогодні Лавар Болл — це шоумен, бізнесмен, власник бренду спортивного одягу та взуття "Big Baller Brand" і просто хайпожер. Його цитати розлітаються світовими медіа, з ним контактують перші величини НБА, ним захоплюється Дреймонд Грін, а також конфліктують Майкл Джордан та Шакіл О’Ніл. Але найголовніший актив і генератор популярності Лавара — це його сини.
Лонзо Болл
2017 рік — це, по суті, старт популярності Лавара Болла. Саме влітку того року його старший син Лонзо планував виставитися на драфт НБА. Але поки син готувався, батько в поті чола працював. Лавар усіляко рекламував власне чадо: "Лонзо швидший, сильніший, словом, кращий від Стефана Каррі".
Голова родини стрімко просував свого сина до перших номерів у віртуальному драфті. При чому хотів, щоб син опинився не абиде, а саме в Лос-Анджелесі: "Якщо "Лейкерс" хочуть відродити власну велич, то повинні обрати саме Лонзо".
У підсумку уся ця маркетингова кампанія спрацювала. Лонзо зайшов в Лігу другим номером драфту, хоча в базарний день міг впасти до кінця першої десятки. Більш талановитих студентів для вибору у 2017-му не бракувало: Джейсон Тейтум, Донован Мітчел, Деарон Фокс, Лаурі Марканен, Бем Адебайо.
Але завдяки батьку про Лонзо багато говорили, від нього багато чекали. Точніше, чекали всього того, що наобіцяв татусь-бізнесмен. На виході — пшик. Виявилося, що Лонзо досить старомодний розігруючий, який непогано пасує, але зі скорингом має проблеми. Минуло два роки в "Лейкерс", і до Лонзо дійшло, що він не зовсім то у казочку потрапив. В "Новому Орлеані" і, особливо, у "Чикаго Буллз" Лонзо зміг підтягти триочковий і почав краще захищатися. Тобто перетворився на непоганого сучасного гарда. Цікаво, що це сталося в той період, коли Лонзо вже не тренувався з батьком. Але страшна травма коліна станом на зараз зламала кар’єру баскетболісту: два з половиною роки поза грою, і ніхто не знає, яким повернеться Лонзо. І чи повернеться. Тож момент з важкою травмою зафіксуємо.
Ліанджело Болл
Другий брат-акробат взагалі мало чим запам’ятався в НБА. А його зірковий час пов’язаний зовсім не з баскетбольним паркетом. У 18-річному віці Ліанджело поцупив сонцезахисні окуляри у фірмовій крамниці "Louis Vuitton" в Китаї. Після цього кар’єра парубка пішла по каналізаційні трубі.
Лавар став на захист сина лише через 5 років після інциденту, мовляв, він нічого не хотів красти, просто кредитка не спрацювала.
Після китайського переполоху був епічний вояж до литовського клубу "Пренай". Сюди Ліанджело приїхав з молодшим братом Ламело. Клуб регулярно брав участь у всіляких виставкових матчах, де піарився бренд Лавара. Але за "Пренай" грали брати недовго. Лавар почав розповідати, що його хлопців неправильно використовують, регулярно критикував тренера. І, не догравши сезон, хлопці втекли з Прибалтики.
Вже постфактум Лавар розповідав: "Ми зробили Литву відомою. Про неї ніхто нічого не знав. Поки туди не приїхали мої хлопчики, Литва нікому не була цікава". Тут вже не витримав Домантас Сабоніс, нагадавши Лавару, що литовці регулярно виступають в НБА, і взагалі-то це баскетбольна нація.
Ліанджело так і не допустили в студентську лігу (історію з крадіжкою не забули), тож довелося грати в Юнацькій баскетбольній Асоціації, яку створив...сам Лавар Болл.
Згодом Ліанджело таки потрапив до НБА. І в цьому знову зіграв свою роль батько: "Ліанджело вже давно доріс до НБА. Він набиратиме в цій Лізі по 27 очок в середньому за матч". Насправді ж, той не назбирав навіть 27 очок всього за всю кар’єру в НБА. Хто цьому винен? Правильно — тренери. "Я привів у "Детройт" топ-скорера, а вони не знають, що з ним робити". У "Шарлотт", куди Ліанджело заглядав, заграти теж не зміг. Тож довелося прославляти батька в Мексиці та G-Лізі.
Ламело Болл
Ламело — найменший син сімейства. Але найбільш талановитий. За рівнем таланту та стилем гри його порівнювали навіть з Дончичем. Він, як і Ліанджело, грав за литовський "Пренай" і "Лос-Анджелес Болерс" в юніорській лізі батька. Але рік виступів у австралійській НБЛ зробив з нього готового гравця.
До "Шарлот Хорнетс" його обрали під третім номером на драфті. В клубі в ньому швидко розгледіли френчайза і почали будуватися навколо Болла-молодшого. І кар’єра Ламело швидко пішла вгору. Спочатку взяв нагороду новачка року в НБА, випередивши Ентоні Едвардса і Тайріза Халібертона. А через рік поїхав на Матч всіх зірок, замінивши травмованого Дюрента.
Лавару запаморочилося в голові від такого успіху бодай одного із синів, і він замахнувся на святе: "Хіба Майкл Джордан може чомусь навчити Ламело? Ем Джей вигравав чемпіонат ще в минулому столітті. Тож зараз його поради неактуальні".
Чи варто говорити, що далі в розвитку Ламело все заглохло? Вулик з шершнями за чотири роки Ламело у Лізі не зсунувся з мертвої точки. Спочатку здавалося, що "Хорнетс" просто танкують, а насправді це вони так грають. Бо звикли так грати. І Ламело звик.
Вже згадані Едвардс і Халібертон ведуть свої колективи по сітці плей-оф НБА, а Ламело досі не зіграв жодного матчу в постсезоні. Він просто експлуатує свій талант, а зробити хоча б один крок нагору в ієрархії гравців НБА за останні два роки поки не зміг. Бо головне — це яскраві хайлайти, шалений контракт, і щоб татко був задоволений. А перемоги — то для ремісників. До речі, Ламело теж, як і Лонзо, переслідують травми.
Лавар — будівник чи вбивця кар’єр синів?
У такій кришталевості Лонзо та Ламело вбачають батьківський слід. Коли Лавар був індивідуальним тренером синів, він постійно змушував хлопців бігати кроси по пагорбах. Чи то Лавар піддивився цю методику у Роккі Бальбоа, коли той готувався до бою з Іваном Драго, чи то сам вигадав. Але Болл-старший свято вірив, що таким чином він загартовує синів, тренує їхню силу та витривалість.
Але побутує думка, що таким чином Лавар вбив власним вихованцям коліна і не тільки. І ніби саме тому Лонзо не може оклигати після травми коліна, а Ламело постійно підвертає гомілкостоп.
Звісно, Лавар не промовчав: "Причина їхніх травм полягає в тому, що вони пішли від мене і почали робити ці дурні сучасні тренування". А щоб остаточно відвести підозру від себе, наїхав ще й на "Пуму", буцімто їхні кросівки неправильно зроблені, що спричиняє постійні дрібні травми Ламело.
Заради справедливості, Лавар все ж зробив і щось хороше для синів. Він прищепив їм любов до баскетболу, привчив до дисципліни. Однак, як розцінювати отой весь хайп, який він породжував навколо своїх синів? Це спроба звернути на них додаткову увагу? Намагання розвинути їхні кар’єри і монетизувати їх? Можливо. Але от зі спортивними успіхами поки біда.
Його фрази, типу "мої парубки єдині, кому довелося знизити власні швидкості, щоб грати в НБА" натягнули королівські корони на кожного з чад Лавара. Його постійні кпини в бік тренерів лише підривали авторитет наставників, а не відбілювали ігрову репутацію його синів.
Усіма своїми опусам Лавар зробив ведмежу послугу синам. Парубки вирішили, що все падатиме до ніг, що головне — це хайп, бізнес, контракти і згадки про тебе в медіа. Він не навчив синів ставити мету і досягати її, не навчив вигравати, не пояснив, що їхня сторінка у Вікіпедії буде бідніша, ніж у Тіма Хардевея молодшого.
Хлопці не усвідомлюють, що свою кар’єру вони повинні будувати для себе, а не для батька. Але коли в тебе у голові мантрою невпинно блукає рухомий рядок з текстом "Батя, я стараюсь", то шансів на успіх не так і багато. Бо треба самому формувати власне легасі. І не словами когось з родичів, а грою.
А поки що видається, що вибудований Лаваром ореол мегаталановитості його синів зруйновано.
"Мої сини не опинилися б там, де вони зараз". І Лавар має рацію. Щоправда, це працює в обидва боки. Бо зараз вони лікуються і відпочивають, замість того, щоб рекламувати татусевий бренд в матчах плей-оф НБА.
***
А ви як оцінюєте вплив Лавара на спортивну долю його синів?
