Tribuna/Бокс/Блоги/12х3/Легенда джазу Майлз Девіс сидів на героїні. Його врятував бокс та Шугар Рей Робінсон

Легенда джазу Майлз Девіс сидів на героїні. Його врятував бокс та Шугар Рей Робінсон

Знайшов порятунок серед боксерських мішків.

Блог — 12х3
28 вересня, 23:00
2
Легенда джазу Майлз Девіс сидів на героїні. Його врятував бокс та Шугар Рей Робінсон

28 вересня 1991-го не стало одного з найкращих джазменів в історії – Майлза Девіса. Він прожив 65 років – вдвічі більше за його вчителя, хоча мав всі шанси піти по доріжці наставника.

Але від такої долі його врятував бокс і Шугар Рей Робінсон.

***

У кінці 40-х вже у Чикаго Майлз Девіс познайомився з Джонні Браттоном – чемпіоном NBA (майбутня WBA) у напівсередній вазі. «Медовий хлопчик» катався на білому Кадилаку і дозволяв собі все, що тільки міг побажали Девіс. Сорочки по 350 баксів та дорогі вечері – звичайний день в житті тодішнього боксера.

Якось Браттон заїхав за Майлзом на тій самій машині. Вони відчутно перевищили ліміт швидкості і були зупинені поліцейськими.

«Оу, так це ж «Медовий хлопчик». Джонні, їдь з богом, тільки будь обережнішим», – звернувся до боксера полісмен з посмішкою та відпустив вже за хвилину.

Девіс був вражений впливом популярності боксера та пам'ятав Браттона навіть у найскладніші моменти життя.

***

Майлз Девіс перебрався в Чикаго підлітком. Приїхав з невеликим пакунком їжі, музичним інструментом. У кишені – папірець з адресою, яку він показував перехожим та таксистам, поки не дістався у зазначене місце.

– Ви містер Чарлі Паркер? Мене звати Майлз.

Чарлі Паркер – майстерний саксофоніст, та залежний від героїну за сумісництвом. Він мав навчити Девіса грати, відчувати та творити. Але додав до свого вчення більшого, ніж хотілось матері Майлза.

У моменти загострень з Чарлі творилась біда. Аби отримати дозу він заставляв все, що була на руках. Саксофон і навіть квиток на літак до Каліфорнії. Перше організатори виступу викупили просто перед концертом. Через друге Паркер ночував в аеропорту.

Чарлі навчив Девіса відчувати інструмент і той почав творити. Одного разу змучений способом життя та питаннями журналістів, Паркер поділився тим, хто стане генієм джазу, що здивує світ: «Стежте краще за Майлзом. Він піде далі».

У 1955-му під час перегляду оркестру для телевізійного шоу Чарльз Паркер впав і вже не піднявся. Лікар, що фіксував смерть, не знав, скільки померлому років, то ж подивившись на Паркера написав «53». На той момент Чарльзу було майже 35 років.

***

Майлз фантастично грав, але наркотики заважали жити. Він міг відіграти свій сет, піти на дивани у куті бару і зловити там героїновий «прихід». На щастя Девіс розумів, що так далі продовжуватись не може.

«Люди казали, що у ті роки я був нелюдимий, але це не так. Я не знав, кому довіритись. Мені було гидко розмовляти з людьми, яких я не знав», – згадував музикант часи, в які намагався кинути героїн.

– Я чистий вже декілька місяців, навчи мене боксу. Навчи мене стилю Браттона.

– Друже, ти точно не зірвешся? Мені тут нарики не потрібні, – відповідав Девісу 31-річний тренер Боббі Макквіллен, який пішов з боксу після того, як його останній суперник помер у лікарні.

Майлз не тільки не зірвався, а й відвідував зал у Гарлемі по декілька разів на тиждень – як тільки з'являвся час. Його притягувала брутальність та жорсткість спорту, а також Шуга Рей Робінсон, що тренувався поруч.

«У боксі, як і з музичним інструментом. Потрібно знову і знову практикуватися, доки рух не стане рефлексом чи навіть інстинктом. Тільки після того, як ти навчився правильно грати, зможеш почати імпровізувати», – писав Майлз Девіс в автобіографії.

Девіс продовжив тренування. Пізніше він розповідав, що бокс врятував його від залежності, а Шугар Рей зіграв у цьому величезну роль:

«У 1954-му я мріяв стати таким самим, як Робінсон. Він грав у моєму житті важливу роль. Я йому у всьому наслідував, у всіх дрібницях. Навіть зарозумілу манеру триматися перейняв.

Протягом усього життя він був холодним, відстороненим і дисциплінованим. Саме ці якості були мені потрібні, щоб знову не поринути у вир лайна».

***

У другій половині 50-х став визнаним лідером тогочасного джазу. А ще фанатів від боксу, поєдинків Робінсона, Алі, Хаглера, Луїса. Написав саундтрек до документального фільму про Джека Джонсона. Віддав сина на бокс, а той став чемпіоном армійської частини під час служби у В'єтнамі. І навіть застав бокс Майка Тайсона.

Інші пости блогу

Всі пости