Симулятор діда: як я хотів подивитися безплатно по телебаченню матч «Зоря» - «Динамо»
Кості Варварику це обійшлося у майже тисячу гривень.
Одним із головних аргументів «противників телепулу» є доступність трансляцій. Мовляв, в країні війна, матчі повинен безплатно подивитися кожен – про те, що дивитися їх на Setanta дорого, говорив Ігор Суркіс: «Може, для вас і для мене 100 гривень - не багато, а для бабусь та дідусів із сіл – це досить значна сума».
Чи справді безплатні матчі – безплатні? Щоб дізнатися, я провів експеримент: помістив себе, наскільки це можливо у Києві, в умови «діда з села», і вирішив під'єднати цифрове телебачення Т2, щоб подивитися матч УПЛ «Зоря» – «Динамо».
З того обладнання, що в мене є вдома – телевізор. Так, він доволі сучасний, і якщо вже проводити експеримент з нуля, то його вартість теж варто було б врахувати. Але він не мій, та й, певне, у будь-якого діда є онук, який буде готовий позичити йому старий телевізор заради перегляду матчу. Тож це ми опустимо.
***
Розумна людина скаже: так канал є на MEGOGO! Цей варіант одразу відпадає: він доступний лише за підпискою «Максимальна», яка аж ніяк не є безплатною.
Є ще «Київстар ТБ» - однак, зрештою, за інтернет у селах не те що треба платити, він ще й не всюди є. Зрештою, на важкість використання сучасних технологій скаржився й Суркіс в інтерв’ю Tribuna.com:
«Поставте собі питання - у нашій країні ось так включити телефон, зайти та подивитися футбол багато хто може? Більше тих, хто не може, чи тих, хто може? Ось навіть таке питання поставте - і ви переконаєтеся, що у багатьох є телевізор, можливо, ще навіть із лінзою десь у селах там, але вони можуть увімкнути цей канал. Правильно говорю?».
Тому шукаємо варіанти без інтернету.
Тож вирушаємо до телевізора: уявімо, що він в мене старий (як у більшості пенсіонерів, на жаль). Навіть до такого вже не вдасться витягнути шмат проволоки й увімкнути – аналогового телебачення в Україні більше нема. Встановлення супутникової тарілки теж надто дороге – й не дає гарантії, що завтра «плюси» знов не закодують сигнал.
Тож залишається цифрове телебачення Т2, для якого потрібно… купити тюнер та антену до нього. Спеціально не хочу користатися зі служб онлайн-замовлень – вирушаю до найближчого магазину електроніки.
***
У магазині прошу консультанта про допомогу – я справді щиро не знаю, що саме треба. Прошу найдешевший тюнер – нам же треба доступний матч, правда?
Виявляється, що він в них лишився лише один. Ще раз перепитую, чи його буде достатньо, щоб дивитися ТБ. Молодий хлопець (може трохи старший за мене) каже, що так. Перепитую ще раз, кажу, що є виключно старий телевізор-коробка й більше нічого – киває головою, мовляв, все окей, нема лише антенного кабелю. Але в мене є вдома один – вирішую, що більше не треба нічого.
Що ж, беру що є – платимо стільки, скільки просять (730 гривень), і йдемо додому.
Удома бачу напис «немає сигналу»…
Гуглю – дізнаємося, що треба ще й антена. Смішне: якісь коробки за словом «антена» стояли за спиною у продавця-консультанта, коли він казав, що тюнера достатньо…
***
Доводиться скасувати початкові правила – покупки лише фізичні – та дозамовити кімнатну антену в інтернеті. Банально не було часу на ще інші подорожі – та й однієї прогулянки, яка зайняла майже дві години, було цілком достатньо.
Плачу ще 190 гривень за саму антену (найдешевша з доступних), 60 гривень за доставку – й отримую ось таку скручену залізяку.
Удома налаштувати вдається не з першого разу: десь хвилин 15 треба було витратити, щоб увімкнути живлення антени від тюнера. Після того все ж вдалося увімкнути пошук каналів – з першої спроби не знайшовся «УНІАН» та ще низка.
Пізніше, провівши ще одне переналаштування, усі вони з’явилися. Зрештою, вдалося і загулькнути на матч «Дніпра-1»…
І «Зорю» - «Динамо» подивитися, як і планував.
Хоч тюнер мене й переконував, що це матч «Зоря» – «Ворскла».
***
Що в результаті? Я витратив 979 гривень – 729 за тюнер, 190 за антену і ще 60 за її доставку. А також півтори години «прогулянки», щоб тюнер купити, десь пів години, щоб відстояти чергу й забрати антену, і ще сумарно десь хвилин 30-40, щоб усе налаштувати. Врахуйте, що якби я був справді дідом з села, то мені б треба було ще поїхати кудись «у місто», витратити на це все ще гроші на транспорт та приблизно день, щоб усе це оформити.
Так, придбання тюнера – довгострокове вкладення. Однак виробник зазначає на коробці, що гарантійний термін – 12 місяців, а усього він придатний три роки. Тож місячна «підписка» на цифрове телебачення грубо складає від 27 грн (якщо брати за три роки) до 81,50 грн (якщо брати період у рік).
Але при цьому їх треба викласти разово. І якщо 100 гривень, за словами Суркіса, для бабусь і дідусів у села – значна сума, то 979 гривень викласти одразу – і поготів.
До того ж мені все одно зараз потрібна підписка на Setanta (1090 грн на рік), бо решта матчів УПЛ (в тому числі й виїзні матчі «Динамо», поведінку вболівальника якого я намагався зімітувати) все одно там. І одного тюнера та антени недостатньо.
Фото: скриншот MEGOGO, фотографії автора
