Здається, у Коваленка забрали гол несправедливо – мʼяч летів у площину воріт
Є два випадки, які підтверджують неправильність.
Учора нам на «Трибуні» довелося терміново переакцентовувати матеріал про гол Віктора Коваленка – ми вже встигли порадіти тому, що він забив у двох матчах за «Емполі» поспіль (уперше за три роки), як Серія А переписала його на автогол захисника «Сассуоло» Матіаса Віньї.
І це рішення викликало питання у коментарях.
• Усе через те, що мʼяч після удару Віктора Коваленка, найімовірніше, летів у площину воріт і без участі Віньї – рикошет від нього лиш підправив траєкторію.
До контакту з Віньєю мʼяч летів у газон, від якого відбився у бік воріт:
Після відскоку мʼяч далі тримав курс на ворота – однак наштовхнувся на ногу захисника.
• Головна проблема трактування у тому, що офіційні правила гри від IFAB не передбачають процедури визначення автоголу узагалі – і того, як трактувати суперечливі епізоди.
Однак можна згадати два голи за участі українців, які додають контексту у тому, що понятійне «мʼяч летів/не летів у площину воріт» зазвичай береться за основу.
Перший – автогол Антоніо Рюдіґера в офіційному товариському матчі між Німеччиною та Україною. Удар Михайла Мудрика ішов поза межі воріт, однак захисник німців – хай і без навмисних дій – змінив його траєкторію у ворота.
(лінію проведено через точку мʼяча в момент удару і точку до контакту з ногою Рюдіґера)
Другий – «автогол» Преснеля Кімпембе, який УЄФА потім зарахувала як гол Сергія Сидорчука, у матчі збірної України проти Франції у відборі до ЧС-2022. Сидорчук пробив приблизно з межі штрафного майданчика, мʼяч спочатку влучив у Кімпембе, а потім у ворота.
Нюанс – у цьому випадку мʼяч летів у ворота і до контакту з захисником.
(лінію проведено через точку мʼяча в момент удару і точку до контакту з ногою Рюдіґера)
• Єдине можливе пояснення, чому Серія А могла переписати гол Коваленка на автогол Віньї – через те, що без участі захисника мʼяч летів би у руки голкіпера «Сассуоло».
Фото: скриншоти трансляцій, Maurizio Borsari/Global Look Press
