У Штатах вже грав GOAT: у трансфері Пеле брав участь держсекретар Кіссінджер, а в команді були внутрішні проблеми
Бразилець теж забив у дебюті – як і Мессі майже через півсотні років.
Сьогодні вночі Ліонель Мессі феєрично дебютував за «Інтер» Маямі, забивши переможний м’яч у ворота «Крус Асуль» на 94-й хвилині прямим ударом зі штрафного. 48 років тому Едсон Арантіс ду Насіменту (а далі – просто Пеле) в схожому стилі розпочав свій шлях в США – теж забив у дебютному матчі.
Свого часу поява «Короля футболу» в Нью-Йорку змусила американців змістити увагу з баскетбольних майданчиків та льодових арен на футбольні поля, але вже через 10 років футбол Штатів опинився в летаргічному сні.
Футбол у Північній Америці до Пеле = чемпіонат району
Перша об'єднана професійна футбольна ліга в США з'явилася лише в 1968 році. Шляхом злуки Об'єднаної асоціації футболу та Національної професійної футбольної ліги утворилася Північноамериканська футбольна ліга (North American Soccer League, NASL). Вважається, що каталізатором її появи став високий ажіотаж до ЧС-1966, але після турніру американці вмить забули про футбол та поринули в свої улюблені види спорту – американський футбол, баскетбол, хокей та бейсбол. Адже саме там виступали найкращі гравці світу – не те, що якісь ноунейми у соккері.
І справді, наприкінці 1960-х – на початку 1970-х років футбол у Північній Америці перебував ще на аматорському рівні. Наприклад, за «Нью-Йорк Космос» грали люди, для яких футбол був навіть не другою професією, а більше хобі. Воротарем був учитель, а найкращим бомбардиром – працівник зоопарку. До того ж, команда проводила свої домашні матчі на вбитому стадіоні в кримінальному районі Нью-Йорка – острові Рендалла. Уявіть, що «Динамо» перебралося на закинуте поле на Троєщині – це щось із тієї ж опери. У ті часи лише божевільний міг уявити, що за «Нью-Йорк Космос» колись гратиме триразовий чемпіон світу.
Нападник «Космоса» Ренді Хортон веде верхове єдиноборство з суперником. Він ще навіть не підозрює, що через кілька років стане одноклубником Пеле
Однак зазвичай найдивакуватіші та найшаленіші ідеї реалізовують люди, що випереджають свій час. Таким був Стів Росс – надуспішний американський бізнесмен та виконавчий директор медіагіганта Warner Communications. Надихнувшись чемпіонатом світу-1970 у Мексиці, Росс фінансово допоміг двом іншим ентузіастам, братам Ертегюнам, створити власний футбольний клуб. Так виник «Нью-Йорк Космос».
Багато хто казав Стіву, що на своїй футбольній іграшці він втратить чимало коштів, але той не зважав на слова скептиків, а вперто йшов до мети – змусити весь світ заговорити про своє дітище. Для цього Росс та Ертегюни хотіли запросити найкращого футболіста всіх часів і народів, триразового чемпіона світу – Пеле. Ця ідея виникла ще до заснування «Космоса», про що свідчить вибір клубних кольорів – на емблемі зображено жовту та зелену смужки, які символізують національний прапор Бразилії.
Трансфером Пеле займалися на міжнародному рівні: державний секретар США благав бразильську владу відпустити «Короля футболу»
Вперше Пеле запропонували перейти в «Нью-Йорк Космос» ще в 1971-му (всього через рік після заснування клубу!), але тоді футболіст попросив перекладача пояснити представнику американського клубу, що той божевільний.
Мине ще три роки, і Пеле завершить свою блискучу кар’єру. Здавалося б, мрія побачити «Короля футболу» в США так і залишиться мрією, але в 1975-му над його переходом почали працювати на всіх можливих рівнях. «Нью-Йорк Космос», у відповідності до назви, запропонував Пеле космічні гроші, а вище політичне керівництво США почало справжні переговори з бразильською владою.
Справа в тому, що ще в 1960-х роках Пеле був оголошений національним надбанням Бразилії. На такий крок пішли, аби уникнути переїзду народного ідола в Європу або куди-інде. Але вмовляння державного секретаря США Генрі Кіссінджера дали результат, і бразильці таки погодилися відпустити свого найвідомішого представника.
Пеле та Кіссінджер у роздягальні «Нью-Йорк Космос»
На першу пресконференцію Пеле зібралося понад 300 журналістів, а бразилець на весь світ заявив, що приїхав у Північну Америку задля розвитку місцевого футболу. Як казав Шельменко-Денщик, воно то й так, але трішечки не так.
Причина вояжу Пеле на сусідній континент куди більш прозаїчна: у бразильця виникли серйозні фінансові проблеми, тож щедра пропозиція від «Космоса» виявилася дуже доречною та вчасною. Так, у найкращого гравця в світі були складнощі з грошима. Після завершення кар’єри Пеле вклався в низку інвестиційних проєктів, але майже кожен з них зазнав краху. Одне з капіталовкладень особливо вдарило по гаманцю великого футболіста. Послухавши низькокваліфікованих радників, Пеле примудрився взяти кредит на компанію, яка невдовзі збанкрутувала, після чого банк виписав йому рахунок на суму більш ніж мільйон доларів – величезні гроші на той час.
Фінансове положення «Короля футболу» стало настільки хитким, що довелося розглядати пропозиції. На триразового чемпіона світу полювали топові клуби Європи, зокрема «Реал» та «Ювентус», але саме «Нью-Йорк» запропонував найкращі умови. Прийнявши фантастичну пропозицію в розмірі 2,8 мільйонів доларів на рік, Пеле з відривом став найбільш високооплачуваним спортсменом у світі. Це вже зараз такими грошима нікого не здивуєш, а от в далекому 1975-му про подібні суми в спорті було годі й мріяти. Окрім того, сторони підписали ще кілька ексклюзивних угод про маркетингові права, за якими Пеле став багаторічним амбасадором Warner Communications.
Перехід Пеле в «Нью-Йорк Космос» неможливо переоцінити за рівнем історичності та значущості. Тоді не було Фабріціо Романо та Ніколо Скіри, які заінсайдили б трансфер задовго до офіційного оголошення. Тому відновлення кар’єри найкращого футболіста ХХ століття в такому неочікуваному місці стало справжнім шоком для футбольного світу.
Лише подивіться, як американська публіка зустрічала живу легенду футболу в його дебютній грі, а сам Пеле люб’язно віддячив їй, віддавши геніальний асист і забивши гол головою. І це при тому, що бразилець вийшов на поле в офіційному матчі вперше за 8 місяців – відтоді, як покинув «Сантос» та оголосив про завершення кар’єри.
Після Пеле в США прилетіли Франц Беккенбауер, Йохан Кройфф, Джордж Бест, Герд Мюллер та інші зірки. Нічого не нагадує?
Окрилені успіхом угоди з Пеле, керівники «Космоса» продовжили будувати свою команду мрії. Наступного року в Нью-Йорк переїхав зірковий італійський нападник Джорджо Кіналья, який протягом семи років у США наколотить 242 голи в 254 матчах. Але лінія атаки світового класу не допомогла команді завоювати чемпіонство, бо вже у фіналі Східного дивізіону (по-нашому – чвертьфінал плей-оф) «Нью-Йорк» неочікувано згорів «Тампі» (1:3).
Подейкують, що причиною поразки стала напруга між лідерами команди – Пеле та Кінальєю. Італієць, який був молодшим за легендарного бразильця, неодноразово дозволяв собі зайве в бік легенди. Здавалося б – нечувана нахабність, але Кіналья в повній мірі користувався великою симпатією Стіва Росса, тому уникав будь-яких покарань за свої перфоманси в роздягальні.
Але є й інші, кардинально протилежні чутки. «Тампа» начебто пішла на неабияку хитрість – за добу до вирішальної гри Пеле та Кіналью звабили місцеві красуні, з якими футболісти розважалися майже весь час, що залишався до матчу. Навряд чи колись стане достеменно відомо, чи правдива ця історія.
Кіналья та Пеле
Бразильське прислів’я «Ви нам заб’єте скільки зможете, а ми вам – скільки захочемо» не спрацювало, тож потрібно було підсилювати захист. Саме тому в 1977 році «Нью-Йорк Космос» підписав контракт з чинним чемпіоном світу, дворазовим володарем «Золотого м’яча» Францом Беккенбауером. Склад у «Нью-Йорка» підібрався що треба. Але конкуренти також почали масово вкладати гроші у побудову зіркових команд. Ось ще кілька знакових на той час трансферів:
🔶 Автор хет-трику у фіналі ЧС-1966 Джефф Херст → «Сіеттл Саундерс»
🔶 Капітан збірної Англії Боббі Мур → «Сан-Антоніо Тандер»
🔶 Володар «Золотого м’яча-1968» Джордж Бест → «Лос-Анджелес Ацтекс»
🔶 Володар «Золотого м’яча-1965» Ейсебіо → «Лас-Вегас Квіксілверс»
🔶 Чемпіон світу в складі Англії Гордон Бенкс → «Форт-Лодердейл Страйкерс»
«Списуйте, тільки не слово-в-слово», – сказали американці саудитам. А саудити так і послухались.
Боббі Мур, Джеррі Френсіс та Пеле перед виставковим матчем між збірними чемпіонатів Англії та США
Пік футбольної феєрії в США: хаос у «Космосі», нові рекорди відвідуваності та бенефіс Пеле
На початку 1977 року вся Північна Америка, затамувавши подих, чекала на найцікавіший чемпіонат в історії. У місцевій лізі зібралися живі легенди футболу, але всіх хвилювало лише одне питання: чи виграє Пеле чемпіонство в своєму останньому сезоні? Однак, спершу все йшло до того, що найгламурніша команда світу з тріском провалиться через низку внутрішніх проблем.
Як же хочеться, щоб колись на болотах почався такий же хаос, як у роздягальні «Нью-Йорк Космос» у першій половині сезону-1977. Команда була розділена на кілька угруповань за регіональними ознаками: латиноамериканці, англійці, югослави та місцеві. Кожен з кланів ворогував між собою, а на перший план знову вийшло протистояння Пеле та Джорджо Кінальї.
«Король футболу» був розлючений тим, що гра команди не побудована виключно навколо нього, а італієць скаржився керівництву на ігнор з боку друзів Пеле. Дійшло навіть до того, що одного разу Кіналья випросив звільнення головного тренера після того, як той відправив його в дубль. Замість попереднього коуча призначили італійця Едді Фірмані, який був у чудових стосунках з Джорджо. А тепер уявіть обличчя Франца Беккенбауера, який приєднався до «команди» по ходу сезону.
Щасливий Франц Беккенбауер
Однак Едді Фірмані виявився не тільки другом Кінальї, а ще й сильним тренером. Під його керівництвом команда ожила і нарешті почала діяти як одне ціле, а Пеле, відчуваючи, що кінець кар’єри вже близько, повернувся до своєї надприродної результативності.
На перфоманси «Нью-Йорка» та останні матчі «Короля футболу» кожного разу приходили дивитися десятки тисяч зачарованих американців. Абсолютний рекорд відвідуваності було встановлено 14 серпня 1977 року, коли на матч «Нью-Йорк Космос» – «Форт-Лодердейл Страйкерс» прийшло 77 тисяч глядачів. Ця цифра трималася аж сім років, поки Олімпійські ігри-1984 не оновили рекорд.
Соккербоулу-1977 (так в США називався фінальний матч сезону, в якому зустрічалися переможці Атлантичної та Тихоокеанської конференцій – «Космос» та «Сіеттл Саундерс» відповідно) судилося увійти в історію як останньому офіційному матчу великого Пеле. Без перебільшень, за цією подією слідкував увесь футбольний світ, але найбільше пощастило тим, хто відвідав переповнений «Сівік Стедіум» у Портленді. Вони побачили грандіозне, а головне – переможне прощання «Короля футболу» з «цією прекрасною грою», як він часто її називав.
Слова тут зайві, краще подивіться відео та відчуйте ту атмосферу:
Втім, у кар’єрі легенди був ще один матч, навіть більш емоційний, ніж Соккербоул. 1 жовтня 1977 року «Нью-Йорк Космос» приймав «Сантос» на переповненому стадіоні «Гігант» у прощальній товариській грі Пеле. Що цікаво, «Король футболу» зіграв по тайму за кожну з команд, але відзначився саме у футболці «Космоса», чим допоміг йому здобути перемогу з рахунком 2:1.
Після матчу розчулений Пеле не зміг стримати сліз: «Я щасливий бути з вами в цей найвеличніший момент мого життя. Я вірю, що любов... Любов – найважливіше, що є у житті. Якщо ви згодні зі мною, то повторіть за мною це слово».
Історичний момент – сльози чарівника, який щойно провів останній сеанс футбольної магії:
Від уваги всього світу до занепаду – один крок. Ліга розпалася через 10 років після приходу Пеле
По завершенню вищезгаданого Соккербоулу-1977 Пеле, на подив американської публіки, віддав свою футболку молодому захиснику «Сіеттла» Джиму МакАллістеру, який того сезону був визнаний новачком року. Так, швидше за все, хлопчина був далеко не єдиним, хто удостоївся такої честі, адже під кожен матч «Нью-Йорк» готував по 30 футболок феномена – всі суперники жадали отримати футбольний артефакт. Але багато хто сприйняв цей символічний момент як передачу естафетної палички від легенд світового футболу – до місцевих зростаючих талантів.
Після найуспішнішого сезону в історії Північноамериканської футбольної ліги місцеві клуби лише з більшою силою продовжили агресивну трансферну політику. Чи не кожна команда могла похизуватися наявністю в своєму складі зірки світового масштабу.
Наприкінці 1970-х років у США перебралися Йохан Кройфф, Герд Мюллер, ексгравець «Челсі», «Арсенала» та «МЮ» Джордж Грем, капітан мадридського «Реала» Мануель Веласкес та багато інших легенд футболу. Клуби безтурботно розкидалися мільйонами доларів, адже за прикладом «Космоса» заручалися фінансовою підтримкою найбагатших корпорацій США. Та про розвиток своїх зірок не йшлося: ну хто прийде дивитися на маловідому молодь, якщо у нас в складі є чемпіони світу та володарі «Золотого м’яча»?
Йохан Кройфф встиг пограти за дві американські команди – «Лос-Анджелес Ацтекс» та «Вашингтон Дипломатс». Але закінчував кар’єру на Батьківщині
В моменті це продовжувало приносити хороші рейтинги та високу відвідуваність, але в довгостроковій перспективі такий підхід був приречений на провал. В більшості випадків європейці перебиралися за океан у солідному футбольному віці, щоб заробити на безбідну старість. І після того, як вони позавершували свої кар’єри в США стало ні на кого дивитись.
Розбалувана публіка, що кілька років спостерігала за грою найкращих з найкращих, радше полюбила пафос та гламур футболу, ніж сам футбол. А Північноамериканська футбольна ліга виявилася мильною бульбашкою – коли рейтинги та відвідуваність почали стрімко падати, клуби раптом зіштовхнулися з фатальними фінансовими проблемами, які вже були не в змозі подолати. У 1985 році ліга офіційно припинила своє існування.
***
Перші кроки Пеле та Мессі в США схожі, тож скептики можуть заявити, що історія повторюється – мовляв, американці знову перехворіють на футбольну лихоманку, а коли Лео піде, МЛС розвалиться, немов картковий будинок. Але є переконання, що керівники ліги не припустяться помилок своїх попередників. МЛС – одна з найбільш стабільних та прогресуючих ліг у світі, яка прогресувала ще до приходу Лео. Це точно не мильна бульбашка.
Цього вдалося досягти завдяки впровадженню унікальної фінансової екосистеми, про яку ми вже розповідали в одному з попередніх матеріалів. В «Інтер» Маямі та інших американських клубів є достатньо грошей, аби піти шляхом Саудівської Аравії та переманити всіх європейських зірок, але цього не буде. Тепер в США ставляться до футболу не лише як до розваги, а як до бізнес-проєкту, який житиме й після Мессі.
Презентація Ліонеля Мессі в «Інтер» Маямі
Так чи інакше, з переходом аргентинця в «Інтер» Маямі та масовою міграцією топ-гравців у Саудівську Аравію, ми, шанувальники гри №1, нарешті отримуємо різноманітність. Хочете слідкувати за пригодами Лео Мессі та компанії за океаном? То дивіться МЛС. Хочете споглядати епічні битви грошових мішків на Середньому Сході? Матчі «Аль-Насра», «Аль-Хілаля», «Аль-Іттіфака» та інших саудівських клубів – для вас. Чи може ви консерватор, який не визнає нові течії? Старий-добрий європейський футбол все ще тут. А якщо хочете все та одразу, то хутчіш вмикайте УПЛ ТБ.
Фото: The Sun, Reuters, Eurosport, «Нью-Йорк Космос», Stern, CNN, The Athletic, Global Look Press
