Самопроголошене чемпіонство, 13 дискваліфікацій та перестрілки у барі. Наскільки загадковим був «Загадковий» Біллі Сміт?
Майже кожний професійний боксер має прізвисько. «Пакмен», «Доктор Сталевий Молот», «Золотий Хлопчик», «Залізний Майк» - думаю, ми всі впізнали, про яких боксерів ідеться, навіть не називаючи їх справжніх імен.
У ранню епоху боксу прізвиська боксерів також могли бути пов’язані з походженням боксера, наприклад «Барбадосець» Джо Уолкотт або його роботою поза рингом, як-от «Пожежник» Джим Флінн. А ще був Біллі Сміт – боксер з Канади, який отримав прізвисько «Загадковий». Ба більше – сучасники прозвали його «найбруднішим боксером в історії». То ким же був цей боксер? Наскільки загадковим був «Загадковий» Біллі Сміт?
Рибальське селище, колісниці та сенсаційний спаринг
Вільям Амос «Біллі» Сміт народився 15 травня 1871 року в Літл-Рівер, Нова Шотландія, Канада в родині Роберта Джеймса Сміта та Аделії Дейкін. Вільям був шостою і останньою дитиною в цій сім‘ї – він мав трьох старших братів і двох сестер. Літл-Рівер - це невелике рибальське селище, де проживало близько 200 мешканців. Не дивно, що і батько Сміт був рибалкою, проте старший брат Вільяма Томас вирішив пошукати кращої долі, тому наприкінці 1887 року він вирушив до Портленда у штаті Орегон, США. Там він отримав роботу у майстерні, у якій виготовляли колісниці. Томас досяг успіху в цій справі, і він сподівався, що його молодші брати, включно з Біллі, теж поступово приєднаються до нього.
Портленд, 1880-ті роки
Однак малий Біллі не цікавився виробництвом колісниць. Малий Біллі цікавився побиттям людей. Власне, цим він і займався більшу частину свого дитинства – наврядчи у Літл-Рівері 1880-х років був хоч один хлопчик, якого не відлупцював Сміт. Він також не втрачав можливості брати участь у кулачних поєдинках у місцевих пабах та доках. Словом, Біллі ще з підліткового періоду відчував, що його призвання – це бокс, і саме цим він хоче заробляти на життя.
19-річний Сміт вмовив свого брата Клера стати своїм менеджером і той організував перші два поєдинки в кар’єрі Біллі. Точних данних про ці бої не збереглося, проте відомо, що вони відбулися взимку 1890/1891 років у Канаді. Перший бій завершився внічию, а другий Сміт виграв нокаутом.
Очевидно, що батьки Сміта не були в захваті від такої сфери діяльності сина, тож вони вмовили його поїхати до брата Томаса у Портленд. Біллі погодився – однак після приїзду туди Сміт замість майстерні з колісницями вирушив до місцевого боксерського клубу, де одразу ж попросив влаштувати спаринг з «найкращим засранцем, який у вас тут є».
Біллі Сміт готується бити «найкращого засранця»
Тренери клубу були здивовані від такого нахабства і виконали бажання незнайомця. Їх подив став ще сильнішим, коли цей 19-річний пацан відлупцював свого спаринг-партнера настільки, що після 4-го раунду той вирішив, що з нього досить. Цим спаринг-партнером був ірландський боксер, перший в історії чемпіон світу у середній вазі, який втратив титул буквально за пару місяців до того, «Незрівнянний» Джек Демпсі.
Шлях до боксу для Біллі було відкрито. Весь 1892 рік Сміт гастролював по західних штатах США та проводив виставкові бої. Глядачі завжди залишалися задоволені видовищем – під час поєдинків Сміт не шкодував ні себе, ні суперників, жорстоко б‘ючи їх. Сміт отримував непогані гроші, але він хотів більшого і вирішив повернутися в професіонали, щоб заробляти більше, і головне – стати чемпіоном світу.
Перемога у п’ятому раунді з чотирьох та проголошення самого себе чемпіоном у напівсередній вазі
Перший бій професійний бій Сміта на території США відбувся 20 січня 1892 року. Поєдинок у напівсередній вазі проти дебютанта Біллі Келлі пройшов відведені чотири раунди і рефері оголосив нічию. Але Біллі це не влаштовувало.
«До дупи нічию! Давайте ще один раунд!» - вигукнув Сміт. Суперник погодився, рефері потис плечима і бій продовжився. Додатковий раунд виграв Біллі, тож перемога у бою дісталася йому. Наглість Сміта знову допомогла йому, але вже за тиждень йому довелося спуститися з небес на землю – його розгромив за очками Френк Персел (0-1-1), при чому Біллі сім разів побував у нокдауні.
Сміт не зламався – протягом наступних місяців він виграв ще 5 поєдинків, а у грудні того ж 1892 року відбувся його зірковий час. Його черговим суперником став Денні Нідхем (49-6-2) – колишній чемпіон у легкій вазі, колишній претендент на чемпіонське звання у напівсередній вазі, який також мав досвід 100-раундового (!!!) поєдинку.
Денні Нідхем
Сміт на фоні суперника виглядав відвертим ноунеймом, але він шокував глядачів, знищивши Нідхема: Денні багато разів побував у нокдаунах і зрештою програв важким нокаутом у 14-му раунді. Вся боксерська спільнота заговорила про Сміта, а один з журналістів опублікував про цей бій репортаж під назвою «Хто ж цей загадковий Біллі Сміт?» - саме після цього за нашим героєм закріпилося прізвисько «Загадковий». Сміт одразу ж здивував всіх ще більше: після перемоги над Нідхемом оголосив себе новим чемпіоном світу у напівсередній вазі. Боксерських організацій в той час ще не існувало, але чемпіонами світу боксерів проголошували журналісти або глядачі – але точно не самі боксери. Проте такий екстравагантний крок був цілком у стилі «Загадкового» Сміта.
Наступний 1893 рік обіцяв бути проривним для боксера, однак сталася трагедія: 19-річна дружина Сміта Мінні померла від харчового отруєння. Через цю жахливу подію у тому році Біллі вийшов на ринг лише тричі, що для тих часів було дуже мало. Зате два з цих поєдинків були нетитульними зустрічами проти тоді непереможного Томмі Райана – визнаного чемпіона світу у напівсередньому дивізіоні. Обидва 6-раундові бої завершилися нічиєю, і це ще більше заінтригувало глядачів – адже поєдинок між діючим та «самопроголошеним» чемпіоном був у всіх на слуху.
Спроби завоювати чемпіонський титул та дискваліфікації. Багато дискваліфікацій
Чемпіонський бій Райан – Сміт відбувся у липні 1894 року. Виявилося, що відібрати титул у чемпіона трохи складніше, ніж просто проголосити себе чемпіоном: «Загадковий» Біллі дав непоганий поєдинок, але програв за очками. Сміт не міг спокійно це прийняти: він знову вийшов на ринг через два тижні і влетів нокаутом супернику, ім’я якого історія не зберегла.
Біллі все одно прагнув реваншу з Райаном: він видав 8-ми матчову серію без поразок і у травні 1895 року знову вийшов проти чемпіона. Цей бій складався для «Загадкового» набагато краще. Він вигравав більшість раундів, а у 10-му навіть відправив Томмі у нокдаун. В 11-му раунді чемпіона від нокауту врятував лише гонг – все йшло до перемоги Сміта.
Томмі Райан
Проте гонитва за нокаутом зіграла проти Біллі: він почав втомлюватися і не зміг зберегти ініціативу. Бій завершився у 18-му раунді, коли знесилений Сміт впав на канати, і поліція наказала припинити поєдинок – втручання копів було нормою для тих часів. Офіційним результатом через це стала нічия, але очевидно, що у сучасному боксі це була би перемога Райана технічним нокаутом.
Сміт після цієї невдачі вирішив змінити обстановку: він вирушив до Лондона, де 5 березня 1896 року за один вечір провів одразу три поєдинки проти місцевих боксерів, перемігши усіх. У Британії він почув цікаву новину: Томмі Райан піднявся у середню вагу та спробував відібрати чемпіонське звання у Чарльза Кіда МакКоя (26-2-6), але програв нокаутом у 15-му раунді. Сміт одразу ж повернувся до США аби теж кинути виклик МакКою – і їх бій відбувся вже у травні того ж року у Бостоні. «Загадковий» Біллі добре вів поєдинок, а у 6-му раунді нокаутував чемпіона... ударом після команди «брейк». Ясно, що замість титулу Сміт отримав дискваліфікацію та чергову поразку.
Здається, після третьої титульної невдачі у Сміта, що називається, остаточно поїхав дах. Біллі завжди був не дуже чистим боксером, у запалі битви він не соромився боднути суперника головою, наступити на ногу або ткнути ліктем. Але дискваліфікація у бою з МакКоєм стала початком серії абсолютно шалених дискваліфікацій – забігаючи наперед скажемо, що у Сміта за кар’єру їх накопичиться аж 13. Жодного боксера в історії не дискваліфікували настільки часто, як «Загадкового» Біллі Сміта – Анджей Голота у порівнянні з ним просто святий. Навіть цікаво, кого б дискваліфікували першим у їх потенційному двобої.
Виглядало так, що Сміт сам перестав вірити, що колись стане чемпіоном світу, і відтепер виходив на ринг просто робити суперникам боляче, а це він обожнював ще з дитинства. У бою з «Австралійцем» Джимі Райаном Біллі дискваліфікували за добивання суперника, який опустився на коліно. Коли Сміт вчергове зустрівся з Томмі Райаном (на цей раз у нетитульному поєдинку), він зламав супернику ніс ударом головою, а потім добив ліктем у потилицю – дискваліфікація у 9-му раунді. І це навіть не згадуючи «банальні» дискваліфікації за удари нижче пояса.
Сміт вирвав чемпіонство, коли він вже фактично був джорніменом. А потім ледь не втратив титул найбільш ідіотським способом в історії
БІльшість з нас чула англійський вислів «If you can’t beat them – join them» (Якщо ти не можеш здолати їх – приєднайся до них). В кар‘єрі «Загадкового» Сміта цей вислів реалізувався у вигляді «Якщо ти не можеш здолати його, почекай поки він звалить у іншу вагову і залишить титул вакантним».
У грудні 1897 року Томмі Райан з другої спроби став чемпіоном світу у середній вазі, нокаутувавши у 3-му раунді Білла Геффернана (26-8-3). Райан вирішив продовжити кар’єру у цьому дивізіоні і відмовитися від титулу у напівсередній вазі. Головним претендентом на вакантний титул був нью-йоркський боксер Метті Меттьюс (20-5-7), а його суперником призначили Біллі Сміта.
Варто сказати, що Сміту в якійсь мірі пощастило – після не надто вдалої серії боїв після поразки МакКою (6 перемог, 6 нічиїх та 8 поразок) він був далеко не очевидним варіантом для статусу претендента на титул. Проте Біллі все ще мав гучне ім’я і це теж вплинуло на ситуацію.
Чемпіонський бій відбувся 25 серпня 1898 року у Нью-Йорку. Глядачі шалено підтримували свого улюбленця Меттьюса, але в той вечір Сміт продемонстрував те, чого йому так часто не вистачало – холоднокровності. Біллі провів розумний поєдинок, діючи агресивно, але не зриваючись на непотрібні порушення, а також не підставлявся під удари опонента. Бій пройшов всю відведену дистанцію у 25 раундів, і перемога за очками дісталася «Загадковому» Біллі Сміту. Хлопець з маленького рибальского містечка з четвертої спроби все ж став чемпіоном світу: подейкують, що весь Літл-Рівер пив і гуляв протягом цілого тижня.
Кар’єра Сміта, яка, здавалося б, безповоротно котилася у прірву, отримала друге дихання. Більше того, він видав найкращий її відрізок. Сміт захистив титул чемпіона світу шість разів, при чому перемагав він дійсно іменитих суперників. Біллі у видовищному поєдинку переміг за очками «Барбадосця» Джо Уолкотта – майбутнього чемпіона світу та члена Зали боксерської слави (до речі, Уолкотт став першим темношкірим чемпіоном світу в історії боксу взагалі). Джорджа «Кіда» Лавіна, колишнього чемпіона світу у легкій вазі, «Загадковий» побив настільки сильно, що у 14-му раунді на ринг вибіг рідний брат Лавіна аби зупинити цей розгром.
Враховуючи нетитульні поєдинки, Сміт видав 14-матчову безпрограшну серію. Але «Загадковий» Біллі Сміт не був би «загадковим», якби все і далі йшло настільки чудово.
15 січня 1900 року Сміт захищав свій титул проти Рубі Фернса. Протягом поєдинку претендент опинився у нокдауні неймовірні 15 разів, але саме він виграв бій. Як це взагалі можливо, спитаєте ви? Слово надається Едді Макбрайду, рефері того поєдинку: «Найгірший бій, який я коли-небудь судив, був між Рубі Фернсом і «Загадковим» Біллі Смітом, найжорстокішим покидьком, який коли-небудь виходив на ринг. Сміт боксував надзвичайно брудно того вечора, і неодноразові попередження за удари по потилиці, за викручування рук Фернсу в клінчах не мали жодного ефекту. Я дискваліфікував його у 21-му раунді, коли після мого чергового зауваження Сміт навмисно перехилився через плече Фернса і плюнув мені в обличчя».
Проте «Загадковому» пощастило – якщо у сучасному боксі його б за такий огидний вчинок могли дискваліфікувати довічно, то в 1900 році йому навіть повернули титул з аргументом «Та який з цього вашого Фернса чемпіон, ви бачили скільки разів він впав за цей бій?». Так що фактично Сміт захистив титул не шість, а сім разів.
17 квітня 1900 року Біллі Сміт знову приїхав у Нью-Йорк для реваншу з Метті Метьюсом. Початок поєдинку був конкурентним, проте поступово Біллі перехопив ініціативу, а після 12-го раунду він став домінувати на ринзі. Сміт дозволив собі трохи розслабитися, і ця помилка коштувала йому надто дорого: у 19-му раунді Меттьюс страшним правим боковим вирубив чемпіона.
Сміт не хотів здаватися і прагнув отримати ще один чемпіонський поєдинок. Всього через 17 днів після нокауту від Метьюса, «Загадковий» зустрівся в реванші з «Барбадосцем» Джо Уолкоттом. Це було, м’яко кажучи, сумнівне рішення – за такий короткий термін Сміт не мав жодного шансу відновитися після поразки і він розгромно програв за очками.
Раритетний раритет: квиток на реванш Сміт - Уолкотт
Тим не менш, у вересні все того ж 1900 року Біллі нокаутував Янг Пітера Джексона (остання значуща перемога в його кар’єрі) і отримав ще один бій проти «Барбадосця». Було домовлено, що переможець цього поєдинку вийде на титульний бій у 1901 році – до речі, титул на той момент все таки повноцінно опинився в руках Рубі Фернса. Як і за півроку до того, Уолкотт знову комфортно вигравав за очками, і зрештою у Сміта здали нерви – у 10-му раунді він вдарив «Барбадосця» коліном нижче пояса, за що був дискваліфікований.
Бар чемпіона, перестрілка з тестем.. і фінальна дискваліфікація
Друга поразка від Уолкотта стала кінцем кар’єри Сміта на високому рівні. Він чередував нічиї з поразками, серед яких, звичайно ж, були епічні дискваліфікації. Наприклад бій з Елом Невіллом закінчився тим, що «Загадковий» Біллі вкусив суперника за плече, а коли здивований Невілл відвернувся, Сміт дав йому копняка. Так так, Майк Тайсон, ти не першим додумався кусати інших боксерів.
У 1902 році Біллі всьоме зустрівся зі своїм заклятим ворогом Томмі Райаном. Хоча бій був нетитульним, Сміт заявляв, що готується помститися Райану за всі попередні поразки. Але Біллі блефував: він вийшов на ринг з зайвою вагою і виглядав дуже повільним. У 4-му раунді Райан двійкою відправив Сміта у нокдаун, і той не встав, через що глядачі звинуватили «Загадкового» у зливі поєдинку. Через рік Сміт ще раз програв «Барбадосцю» Уолкотту і оголосив про завершення кар‘єри.
«Барбадосець» Джо Уолкотт
Біллі зі своєю другою дружиною Мері повернулися у Портленд. Там Сміт відкрив бар під назвою «Відпочинок чемпіона», де він часто проводив час, розповідаючи відвідувачам про свої боксерські подвиги. Якщо хтось з них сумнівався у правдивості історій «Загадкового», Біллі не цурався набити пику такому нечемному гостю. Ще одна епічна історія сталася у 1908 році, коли дружина Сміта Мері дізналася, що колишній чемпіон зраджує їй і подала на розлучення. Біллі у відповідь вже на наступний день одружився зі своєю коханкою. Підкол не зацінив батько Мері – він прийшов у бар Сміта і після короткої сварки випустив у Біллі шість куль з револьвера. Неймовірно, але колишній боксер вижив.
Коли тесть образився, що ти зраджуєш його дочці: Біллі Сміт у лікарні Портленда
У 1911 році Сміт знову продемонстрував свою загадковість, несподівано оголосивши про повернення на ринг. Він оголосив, що збирається повернути чемпіонський титул, але спочатку проведе розминочний бій проти Джима Кемерона (9-3-1). Проте реальність у поєдинку була складнішою: Біллі швидко зрозумів, що у 40 років, ще й після 8-річної перерви його кондиції вже не ті. Тому коли Сміт почав втомлюватися і пропускати важкі удари, він просто схопив Кемерона у клінчі, підняв його і викинув з рингу. Як ви вже здогадалися, Сміта за це дискваліфікували.
Якби цей бій став останнім у його рекорді, таке завершення кар’єри було би максимально в стилі «Загадкового» Біллі Сміта. Але ні: він повернувся ще раз у 1915 році, банально програв нокаутом Джеку Руту (2-2) і тільки тоді остаточно пішов з боксу. Всього Сміт провів 94 поєдинки, здобув 37 перемог (24 – нокаутом), 25 разів програв і 27 боїв звів унічию.
Після завершення кар’єри Сміт тренував свого сина, який теж став боксером, проте не досяг якихось помітних результатів, займався невеликим готельним бізнесом, і звісно ж продовжував утримувати свій бар «Відпочинок чемпіона». До речі, перестрілка з колишнім тестем була не єдиною – відомо ще про мінімум три стрілянини у барі, в яких взяв участь Сміт, але щоразу йому вдавалося вижити. 15 жовтня 1937 року під час чергових посиденьок у «Відпочинку чемпіона» Біллі стало погано – в той же вечір 66-річний Сміт пішов з життя.
«Загадковий» Біллі Сміт – дуже суперечлива особа. Для одних людей було загадкою, як Біллі не зламався після всіх поразок і все ж дійшов до своєї омріяної мети – стати чемпіоном світу. Для інших загадкою було питання, що ж коїлося у голові Сміта, коли він заробляв ті божевільні дискваліфікації.
У 2009 році Сміта посмертно посвятили у члени Зали боксерської слави. Відповідаючи на питання «Хто ж цей загадковий Біллі Сміт?», яке поставив репортер у грудні 1892 року, у голову приходять одразу дві відповіді: чемпіон і дебошир. І знаєте що? Обидві відповіді чудово підходять. Біллі Сміт зарекомендував себе як жорсткий, умілий боксер, який точно заслужив стати чемпіоном – але водночас він був брудним, дуже брудним бійцем, та й його поведінка поза рингом теж викликала питання. Але варто пам‘ятати, що бокс дуже різноманітний, а отже погані хлопці накшталт «Загадкового» Біллі Сміта – така ж невід’ємна його частина, як і легендарні чемпіони.