Як збірна України з волейболу програла матч року

Чоловіча збірна України з волейболу поступилася у півфіналі Челенджеру збірній Туреччини 2-3 (25:18, 23:25, 17:25, 25:19, 13:15) і втратила шанси потрапити до Ліги націй на наступний рік.

Це був «достроковий фінал». Дуже здивуюся, якщо Катар зможе обіграти Туреччину у фіналі.

Ми ж зіграємо у матчі за третє місце проти чилійців. Щоправда, цей матч вже не матиме глобального турнірного значення.

Наші волейболісти знову програли туркам на тай-брейку, як і місяць тому у фіналі Золотої ліги. Але тепер ставки були набагато вищими. Це був, без перебільшення, «матч року» для нас. Так, попереду ще більш престижні турніри – Чемпіонат Європи та Кваліфікація Олімпіади. Але будемо відвертими, на перемогу (або перші два місця кваліфікації) ми там не претендуємо. А тому ті ігри будуть дуже важливими, але не настільки, як ця гра, коли «або все, або нічого».

Ми не тільки втратили можливість зіграти у мегапрестижній Лізі націй наступного року, але і, за великим рахунком, шанс відібратися на Олімпіаду по рейтинговому добору (він і так був невеликим, але все ж). Ті 45 балів, які треба відіграти, без Ліги націй не осилити. А тому, сподіваюся, головний тренер збірної Угіс Крастіньш відпустить ситуацію і у матчі за третє місце дасть пограти резерву, який треба награвати.

Я розумію сум і розчарування вболівальників, які так чекали на успіх. На гілці матчу палало. Засмучені користувачі не соромилися у висловлюваннях. Тут були і «безхребетність», і «бездарність», і більш образливі висловлювання щодо нашої команди. Але давайте розберемо матч, коли емоції трохи стихли і поглянемо на гру із «холодною» головою.

Ми програли більш рейтинговому супернику (найрейтинговішому на турнірі), поступившися лише дещицю (!). Той випадок, коли можна казати «трохи не пощастило». Програли супернику, у якого волейбол на підйомі. Турецька ліга зараз входить у європейський топ-3 (за відсутності країни-404), їхні представники постійно грають у Лізі чемпіонів, про що ми можемо тільки мріяти. Ми програли супернику, який цілеспрямовано готувався до нас, як і ми до них. Ніякої недооцінки з обох сторін бути не могло. Ми програли супернику, який грав у фіналі Челенджеру і минулоріч (програли 1-3 Кубі).

Для стороннього спостерігача це була пісня, а не гра. Круті повороти сюжету, геройства від різних гравців на різних проміжках матчу, боротьба та інтрига до самого кінця. Ну не може ж бути все у нас погано, як пишуть у коментарях, коли видається така рівна і напружена гра. Давайте згадаємо докладніше цю гру і розберемо наші успіхи та невдачі.

1 сет (25:18)

Розпочалася гра так, наче ми ще не приїхали на неї. 1:6, 3:8... Всі наші атаки в блок (причому чохлять наших лідерів – Тупчія, Плотницького, Терьоменка), діагональний турків Лаґумджія (211 см.) легко проходить нас по висоті. Стало якось тривожно. Крастіньш бере тайм-аут (при 1:5), трохи заспокоює хлопців. І тут виявляється, що у турків проблема із прийомом планера Семенюка, а ще включається наш блок (не виграними очками, а пом’якшеннями, що дає шанс на догравання). Ми беремо 4 брейкові очки в ряд і вже 8:8, можна боротися. А потім ще додає два несподівані (зазвичай він перестраховуються) ейси Ковальов (перший смішний – діагональний не встиг зійти з лінії подачі, яка летіла в аут). Турки починають нервувати, помилятися (трос при скидці на чистій сітці, очко за неправильну розстановку (щоправда, і у нас таке було). Плотницький класно скидає під задню лінію (благо, на півфіналі вже були челенджі), потім додає ейс, і вже 19:14. В кінці сеті Синиця будує гру через Тупчія, і Василь не помиляється. А Ковальов додає ще один ейс.

При 23:18 трапляється цікавий епізод. Турки беруть челендж на торкання нашого блоку. До катарських організаторів взагалі купа питань, тож тут челендж виражається у загальному повторі із зумом, на якому нічого не видно. Суддя залишає очко на користь України, а капітан турків Екші з пересердя б’є рукою по стійці судді. В результаті отримує червону картку.

Мабуть, багато хто не знає значення карток у волейболі. Червона картка карається очком без вилучення. При наступній червоній картці дається червона+жовта - вилучення до кінця сету, а ще більше - червона+жовта окремо - тоді вже вилучення до кінця матчу.

Організатори, мабуть, правила не дуже знають, тож тримали рахунок 24:18 всі три хвилини перерви між сетами, аж поки не зрозуміли, що починається вже новий.

Як підсумок першого сету: ми виграли за рахунок класної подачі. Зіпсованих майже не було, а ті, що подавалися, здебільшого були складними. Програвши початок партії, наші хлопці почали грати розкуто, і це дало результат.

2 сет (23:25)

Чудовий початок 6:3. Впевнений зйом (Вася все так же у вогні), є доводка (а відтак і перший темп), Плотницький додає ейс. Але потім починаємо занадто перестраховуватися і турки майже наздоганяють 11:10. Угіс бере тайм-аут, на якому наголошує, що варто грати розкуто, більше ризикувати, не зажиматися. Наче це дає результат, беремо три очки в ряд (знову подача Олега допомагає), 14:10, потім 16:11, мали шанс з догравання на 17:11. Наші атакуючі гравці пристрелялися, навіть Ковальов додав жорсткості.

Здавалося, все в наших руках. Але Ілля дуже нестабільний гравець. Після помилкових дій втрачає впевненість, стає пом’якшувати удари, і тоді все погано. От і тут допускає дві помилки в ряд (блок суперника і помилкове рішення на другому дотику м’яко атакувати).

І вже 16:14, даємо туркам повернутися в сет. Але зйом тримаємо, наче все йде за нашим планом. І в той же час допускаємо помилки. І як би в тих ситуаціях, коли можна ризикувати (при брейкових шансах), але все ж. При 19:16 Плотницький потрапляє легким м’ячем в трос (так, без атаки там, але хай би турки ще постаралися), а при 20:17, на чистому дограванні Тупчій б’є в аут. Ех, було б 21:17, можна було б закривати сет. Потім Плотницький отримує блок, стає 20:19 і Крастіньш бере другий (останній) тайм-аут.

Це була тактична помилка. Ні, тайм-аут може й потрібен був, але він взяв його на планері (безпроблемному) суперника. Плотницький знімається норм, але при 21:20 на подачу виходить найнебезпечніший Лаґумджія і дає три брейкові очки (не справляються з прийомом Ковальов та Бойко, а Тупчій б’є в блок). І збити цю подачу тайм-аутів вже немає.

Далі йдуть просто зйоми на подачі суперника (хоча і тут Ковальов на сетболі б’є в аут, але опоненти залізли в сітку) і турки виграють 23:25. Остання подача Тупчія в сітку.

Підсумок другого сету: віддали сет, який не можна було віддавати. До 16:11 все йшло чудово, а потім просто просіли. Тупчій перестав попадати, а Ковальов просто розсипався під тиском. Турки ж сперечаються за кожен м’яч, навіть коли і близько неправі. Наприклад, коли сам на пів руки заліз у сітку, доводить, що це зробив суперник. Це некрасиво, але дієво на психологічно нестійкого суперника. Ну і подача Лаґумджії пішла в дуже невчасний момент.

Як і третій сет у фіналі Золотої ліги, коли ми програли з 18:14, цей сет став значною мірою ключовим. Хоча до розв’язки було ще далеко.

3 сет (17:25)

Наші в психологічній ямі. Початок 1:5, турки несуться. Блокують Тупчія, Ковальова, Семенюка, ще раз Юрій б’є в аут. Взагалі, незвично слабкий матч від Семенюка. Крастіньш бере тайм-аут, випускає Євстратова на пас. Але Сергій явно не готовий (ех, згадуємо Щиткова в цей момент), навіть по краях не може толкового пасу дати. Але скорочуємо якимось дивом до 8:9. Та знову Семенюк не забиває першим темпом, турки тягнуть в захисті, а тут ще у Плотницького пішов спад.

Олег приймає ряд неочевидних рішень (як то атака з першого пасу по трибунах). При 10:15 Крастіньш бере другий тайм-аут, повертає Синицю. Юрій, до речі, добре перезарядився на лавці, і до кінця матчу добре відіграв. Але наші головні надії в атаці явно втомилися: Олег чередує хороші дії з поганими, а Василь взагалі перестав проходити блок. Угіс випускає Кісілюка, але той також помиляється.

Підсумок третього сету: наші в ігровій кризі. Головна ударна сила просіла: Тупчій втомився, Плотницький почав дещо нервувати. Семенюк взагалі провалюється. Резерву у нас немає: ні Євстратов, ні Кісілюк не зайшли. В цей момент подумалося, що повернутися нам буде надзвичайно важко.

4 сет (25:19)

Але ж і турки не залізні, втома накриває і їх. Наші починають потроху оживати. Так, програємо початок сету 4:5, але із цих програних 5 очок у 4 випадках ми мали догравання. Навіть, вперше Синиця грає пайп (щоправда, після цього два невдалих було). Не вистачає нам чіпкості у захисті, але шанси з’являються. В атаці просто все на себе бере Плотницький і тащить в одного. На Ковальова надії немає (після першого сету все став пом’якшувати, а від цього користі нуль), а Тупчій все ще перезавантажується.

При 12:14 трапляється ключовий момент сету. Наші беруть челендж на торкання сітки, виграють його (замість 12:15 отримуємо 13:14), а пасуючий суперника Екші вирішує дати реваншуватися своєму центральному блокуючому Бедірану (хоча там торкання сітки було у Субаші), якого двічі підловлює Терьоменко. Особливо зухвалою була перша спроба, коли Екші пасував із 3,5 метрів. І вже 15:14 на нашу користь.

Взагалі, Дмитро провів гарний матч, підтвердив свій високий клас. Турки починають нервувати, приймати неправильні рішення (спайк в трос, проста скидка). А тут ще Синиця добре вийшов на подачу і ми впевнено забрали кінцівку партії.

Підсумок четвертого сету: партія Плотницького, Терьоменка та Синиці. Олег дуже круто потащив. Тупчій все ще «відпочиває», за всю партію лише раз ударив. Але це рішення нашого пасуючого, грузити того, в кого зараз летить (хоча Олег і помилявся часом). Ну а Терьоменко зробив різницю в середині партії.

Команди виглядають втомленими перед тай-брейком. І це не дивно: що фізична, що психологічна напруга максимальна.

5 сет (13:15)

Вирішальний момент і наш найбільший біль. Я вже говорив у попередніх своїх постах, що турки дуже добре потренували тай-брейки в Золотій лізі, вигравши 4 із 5 п’ятисетових гри. І ось знову ця ситуація. У фіналі Золотої ліги ми просто провалилися з ними, програвши без шансів 6:15, не подавши жодної подачі за сет.

І знову, як і місяць тому, як і в першому сеті, ми наглухо провалюємо початок сету. 0:5 – це завелика фора на тай-брейку! Хоча вже на першому очку в нас було догравання і мали забирати його. А потім знову мимо від Семенюка першим темпом, два поганих прийоми Ковальова (один на ейс), і двічі чехлять Плотницького. Е-ех. Крастіньш взяв тайм-аут ще на 0:3, потім випустив Полуяна замість Кавальова (ненадовго), але поки дуже кисло. Навіть диво-блок один-в-один від Плотницького на Лаґумджії не заводить.

Ось уже 2:7, 3:8. Гра Синиці на Плотницького не проходить, Олега чохлять. Починає потроху підключати Тупчія: Василь ще може, тричі пробиває. Підключається подача Семенюка (хороший планер, настраждалися від нього турки), двічі турки залазять у сітку (хоча все рівно сперечаються і намагаються довести протилежне), і вже 6:8, можна боротися. Маємо два догравання, ну ще одне брейкове очко. А, ні. Але боремося! Декілька разів добре грає у захисті Плотницький (як же він все робить на вищому рівні, ніж інший догравальник), і вже знову -1. 8:9, 10:11.

Далі помилка на прийомі Ковальова на подачі Субаші, і Тупчій на незручному пасі б’є в блок. 10:13. Крастіньш знову намагається випустити Полуяна замість Ковальова (вже ж було в цьому сеті!). Добре, що судді помітили і змусили виправити до подачі, інакше б покарали очком. Все? Ні, повертаємося. Блок Синиці, важке догравання Плотницького і знову -1, 12:13.

Наступне очко стало вирішальним. Аби зрівняли, то мали б вже психологічну перевагу, турки трималися із останніх сил. У цьому розіграші ми двічі заблокували суперника із відскоком на їхню половину, двічі зіграли в захисті, мали два догравання (перше не розібралися кому пасувати, а друге від Плотницького потягнули турки у захисті), і пропустили після пайпу на подвійному блоці «під шкіру».

Олег просто завалився без сил на паркет і довго не міг встати, розумів, що означав той розіграш. Ох і обідно, було так близько! Зйом ми взяли (Тупчій постарався), 13:14, на подачі Плотницький. Є надія, від Олега можна чекати ейсу чи вибитого прийому. Але турки справляються з прийомом, а Субаші б’є пайп під саму задню лінію. Все, поразка.

Підсумок п’ятого сету: Ну не можна давати фору в 5 очок вже на початку чи всередині вирішальної партії. Молодці, що не опустили руки. Дуже потужно зіграв Тупчій, а у Плотницького банально не вистачило сил дозатягнути «в одного».

Отак ми програли головний матч сезону. Це була епічна битва з, на жаль, негативним для нас результатом.

Передивившись гру, я не можу сказати, що наші не хотіли, не боролися, не старалися. Дуже хотіли і дуже старалися, але суперник виявився серйозним. Плюс психологічний тиск, з яким не всі змогли справитися. А достойної лавки у нас немає.

Із підсумкової статистики:

Сети (Туреччина-Україна): 3-2

Очки: 102:103

Атака: 41-62

Блок: 18-10

Подача: 5-6

Помилки: 24-38

Найрезультативніші гравці: Лаґумбджія 19, Субаші 14 – Плотницький 22, Тупчій 17.

Як бачимо, ми були набагато сильніші в атаці. Але програли на блоці, а головне, своїми помилками (різниця -14).

Підсумки Челенджера вже зробимо по закінченні турніру. Поки ж просто шкодуємо за втраченим шансом.

P.S. Жінки синхронно з чоловіками програли свою вирішальну гру француженкам 0-3 (10:25, 20:25, 22:25). Тут просто суперник виявився сильнішим. На якийсь аналіз, після емоцій чоловічого півфіналу, сил вже не залишилося.