«Шанси є навіть тоді, коли їх немає»: про легендарного тренера і гравця Михайла Фоменка

Пост пам'яті.

***

Я думаю, що кожен з українських вболівальників чув легендарну фразу: «Шанси є навіть тоді, коли їх немає». Насправді, вона належить метру Валерію Васильовичу Лобановському. Але найчастіше її використовував його учень – Михайло Іванович Фоменко.

Пам'ятаєте, як він очолив збірну України посеред кваліфікації на ЧС-2014? Мало хто вірив у нашу збірну. Але ми показали зуби: прибили поляків, виграли забіг у чорногорців і лише на одне очко поступились англійцям. Тоді Фоменко на кожній прескоференції казав журналістам, що не потрібно хоронити команду раніше часу.

Нам тоді дуже не пощастило з жеребом в стикових матчах. Але шанси у нас дійсно були, навіть якщо ніхто в це не вірив. Фоменко подарував нам історичну перемогу на Олімпійському, а потім стався холодний душ в Парижі.

Михайло Іванович продовжив тренувати збірну і вивів нас на Чемпіонат Європи 2016. На питання: чи вийде хоча б один раз Коваленко на поле? Фоменко без роздумів відповів: «Шанси є навіть тоді, коли їх немає. У нього шанс буде». Саме тоді Україна ближче познайомилась з Віктором.

І якби там не згадували заміну наприкінці матчу проти поляків – Фоменко тоді рішення вже не приймав. Павелко, який тільки-тільки прийшов до УАФ вже бачив на чолі збірної Шевченка. З тренером поступили негарно. Я не знаю, чи буде міцно зараз спати Павелко, але вибачитись він зобов'язаний був.

Фоменко для українського футболу – другий Лобановський. Перш за все через його поведінку. Дуже рідко можна було побачити Михайла Івановича з посмішкою. Він завжди спокійний, він завжди зосереджений. Навіть під час пробивання пенальті Ярмоленком на Олімпійському у ворота Льоріса. Він не дивився, він просто склонив голову і сподівався.

Момент на 0:53.

Таких тренерів у нас з кожним роком залишається все менше і менше. Фоменко повинен отримати пам'ятку в Києві. Стадіон на його честь, або якийсь меморіал. Для київського «Динамо» він зробив дуже багато. Пригадайте, як вміло з хлопцями він розібрав «Барселону» Кройффа. Фоменко залишив вагомий слід в нашому футболі.

Буквально місяць тому я писав, як Фоменко і Сабо видали вогняну пресконферецію. Подивіться на цей спокій. Поки Сабо емоційно реагував, Фоменко спокійно відповідав на закиди свого опонента.

Але ось ця легендарна фраза про шанси, яких немає. Дійсно, другого такого великого тренера ми не отримаємо, але шанси у нас у всіх є.

Дякую, Михайле Івановичу! Спочивайте з миром! Ми вас будемо пам'ятати завжди!

***

Підписуйтесь на телеграм канал автора.