«Мене видалив не суддя, а Павлов». «Ворскла» проти «Шахтаря» – єдиний фінал Кубка, який виграв не фаворит
Як 15 років тому народилась полтавська сенсація.
Перенесемось в 31 травня 2009 року. За 11 днів до цієї дати донецький «Шахтар» увійшов у історію, вигравши Кубок УЄФА. Українські вболівальники були впевнені в тому, що донеччани на ейфорії легко візьмуть і другий трофей – Кубок України в Дніпрі. Але трапилась «Ворскла». Скромна команда Миколи Павлова неочікувано обіграла «Шахтар» і здобула перший трофей у своїй історії.
Чинний тренер полтавської команди Сергій Долганський, який у 2009-му був капітаном тієї «Ворскли», нещодавно згадував: «Тоді нам ніхто не давав шансів проти «Шахтаря». Але в таких іграх важливі хоробрість і прагнення перемогти, а не страх поразки».
То був єдиний фінал Кубка України за участю «Динамо» чи «Шахтаря» проти аутсайдера, який виграв не фаворит. І паралелі з матчем, який зіграють «Шахтар» та «Ворскла» в середу, 15 травня, простежуються:
- ті ж самі дві команди;
- «Шахтар» знову грає одразу після надважливого матчу, який приніс команді титул;
- «Ворскла» знову не просто аутсайдер, а аутсайдер максимально явний, з чисто мінімальними шансами на перемогу від букмекерів;
- Сергій Долганський, який тоді був у складі, тепер тренує полтавський клуб;
- Володимир Чеснаков і через 15 років досі у складі «Ворскли», хоч у 2024-му ще не грав.
Тому той фінал хочеться згадати саме зараз. І Дарина Калінчук поспілкувалась з Миколою Павловим, який розповів:
▪️ яку команду тоді підтримували в Дніпрі;
▪️ що запитав Янукович в мера Дніпра під час матчу;
▪️ які настанови він давав команді перед грою;
▪️ як керівництво «Ворскли» винагородило його та команду за перемогу в Кубку;
▪️ який звичай запровадив в команді Микола Павлов.
«Янукович запитував: «Чому в Дніпропетровську вболівають за «Ворсклу», а не за «Шахтар?»
«За пів року до фіналу я дізнався, що матч буде проходити у Дніпрі, – пригадує Микола Павлов. – Для мене – це не просто місто. Прожив там більшу частину свого життя як футболіст, як головний тренер, як помічник Кучеревського. Про себе подумав: «Раптом ми в Дніпрі і зустрінемось», хоч до фіналу тоді було дуже далеко. Тим паче, на шляху до нього ми обіграли такі команди, як «Металург» Донецьк, який тоді був дуже сильний, «Металіст» Ярославського, який в розквіті був. Пройшли дуже складний шлях і були готові до того, що вдасться створити диво. І диво сталось.
Уперше у своїй історії «Ворскла» стала володарем Кубка. Тим більше в матчі з «Шахтарем» – командою, яка перед цим виграла Кубок УЄФА. Всі були впевнені в тому, що «Шахтар» обов'язково виграє і цей трофей, аж раптом сталось таке».
На думку Павлова, у Дніпрі тоді однозначно підтримували «Ворсклу»:
«Багато років у Дніпрі нам допомагав мер міста Куліченко Іван Іванович. Ми з ним дружимо з початку 90-х до сьогодні. Він був присутній на тій грі в ролі глядача. Але були на матчі і представники Донецька, у віп-ложі сидів Янукович. Він поставив запитання собі та людям, які біля нього були: «Чому у Дніпропетровську вболівають за «Ворсклу», а не за «Шахтар»? А Куліченко йому відповів: «Так там працює Павлов Коля, наш колишній гравець, капітан команди, головний тренер «Дніпра». Сергій Дірявка, його помічник, був у «Дніпрі» капітаном команди в 90-х та тренером свого часу».
Перед матчем ми не було особливо впевнені у своїх силах. Якби хтось сказав, що ми виграємо – та ви що. Такого бути не може! Але знаю, що багато людей вірили у «Ворсклу» на той час. Ми чудово грали на виїзді, за чотири роки ми стали міцним середняком, перемагали «Шахтар» та «Динамо» в чемпіонаті. Зберігалась у нас надія, що вони нас недооцінять, особливо після того, як виграли Кубок УЄФА. Минуло лише десять днів, вони у славі купались».
«Фернандінью після матчу сказав: «Мене з поля видалив не суддя, а Павлов»
На 50-й хвилині зустрічі «Ворскла» відкрила рахунок в матчі – єдиний та переможний гол забив Василь Сачко. Через декілька хвилин полтавчани здобули ще й кількісну перевагу – Фернандінью отримав пряму червону картку за фол на Йовані Маркоскі. Микола Павлов зіграв не останню роль в цьому епізоді.
«Нам пощастило, що суддя Годулян дуже круто провів цю гру. Було заслужене вилучення Фернандінью. Ми опинилися в більшості і, звичайно, це нам дуже допомогло.
Пам’ятаю, як читав інтерв'ю Фернандінью після цієї гри. Йому поставили запитання про вилучення, попросили прокоментувати рішення судді. На що Фернандінью відповів: «Мене з поля видалив не суддя, а Павлов. Він вибіг на поле і показав, що я порушив правила».
Якщо чесно, не дуже пам'ятаю, що говорив на установці перед грою. Але читав інтерв’ю багатьох моїх хлопців, які розповідали, що я сказав: «Хлопці, у багатьох з вас є сім'ї, ви заробили якісь гроші, маєте квартири, їздите на хороших машинах. Але у вас немає титулів – того, без чого футболіст не може вважати свою кар'єру успішною. Так само, як і тренери. Титули залишаться на все життя. Вам буде чим пишатися перед своїми батьками, дітьми, майбутніми внуками».
Мабуть, це на них також подіяло, якщо вони запам'ятали ці слова в деталях. Думаю, що ні в кого з них більше не було такого матчу, де вирішувалася доля титулу. Це найголовніший матч у житті більшості тієї команди.
«Шахтар» тоді був на голову за всіх сильніший. За нас в тому числі. Ключовим в тому матчі була недооцінка нашої команди зі сторони «Шахтаря». Вони приїхали вже з одним трофеєм. Були впевнені, що і тут все пройде гладко. Це вплинуло на їхнє налаштування на гру.
Після свистка я вибіг на поле і вся лава за мною. Поруч зі мною біг один із масажистів. Дивиться на мене і запитує: «Петровичу, невже це правда?» Напевно, в мене також було таке відчуття. Я до цього вже щось виграв у своєму житті. Як футболіст ставав чемпіоном. Як тренер також прагнув чемпіонських титулів. Але виграти щось з такою командою, як «Ворскла», було надзвичайно.
У нас гра була 31 травня, а 1 червня – день народження у мого найближчого помічника, колеги Івана Дмитровича Балана. Йому було 60 років. Ми домовились ще до гри – як би ми не зіграли, все одно повертаємося до Полтави на святкування. Ресторан був замовлений. Збиралися святкувати його день народження, але, оскільки виграли кубок, на день народження Балана прийшла вся команда».
***
«Згадав момент ще такий. Коли ми потрапили в фінал, потрібно було футболістам зіграти в 50% матчів, щоб отримати звання майстрів спорту. У нас майстрів спорту взагалі не було.
Був тоді у «Ворсклі» молодий та перспективний футболіст Роман Безус. Я його не випустив на поле і не вніс у заявку, тому що він при зважуванні поправився на 500-600 грамів. Тож я випустив на заміну на останні 10 хвилин Локтіонова – і він став майстром спорту.
Пройшли роки, Безус грав в «Динамо», тоді в Бельгії. Якось приїхав до мене в гості – і разом згадували той момент. Йому було майже 30 років, і він зізнався, що отримав урок на все життя.
Я оштрафував його тим, що не випустив на фінал, хоч він міг стати майстром спорту в 17 років. З боку тренера вийшов педагогічний момент, який допоміг йому в майбутньому досягнути того, що він потрапив до київського «Динамо», потім виїхав до Європи, грав у збірній України.
Значну роль у становленні тієї команди відіграв і Сергій Кравченко. У фіналі він не грав, але провів до цього 2-3 матчі, які були для нас дуже важливими. У нього був підписаний попередній контракт з «Динамо». Влітку він вже мав переходити туди».
«Так, як «Ворсклу» винагородили за перемогу у фіналі Кубка, більше ніколи і нікого не винагороджували»
«Коли ми виграли кубок, у «Ворскли» був почесний президент Костянтин Жеваго та президент Олег Бабаєв. Олег Мейданович був завжди поруч з командою, а з Жеваго ми зустрічалися раз на місяць. Він літав на наші ігри, коли ми грали у Суперкубку та у Лізі Європи, заходив у роздягальню, спілкувався з хлопцями. Як головний тренер, я вийшов до Жеваго з пропозицією – відмітити футболістів, які завоювали кубок.
Умова була така, щоб футболісти, які закінчуватимуть кар'єру в Україні, отримали якийсь цінний приз. Я запропонував машину марки «Мерседес». Оскільки в когось вже були машини, ми ухвалили таке рішення, і це було в статуті клубу закладено: кожному футболісту та тренеру, які закінчують кар'єру у «Ворсклі», будуть вручати «Мерседес» або 25 тисяч доларів. Усі футболісти, які стали володарями Кубка, отримали ці призи. Тобто ті, хто провів понад 50% матчів, а не просто вийшов у одній грі.
Пам'ятаю, коли Величко, Сачко та Єсін йшли, ми робили їм проводи і усім вручили ці призи. Ще трьом футболістам Бабаєв на якійсь грі вручив по 25 тисяч доларів. У мене були свої контракти з ними. Вони мені краще віддячили, ніж футболістам. Набагато більше грошей дали, премію виписали. Винагородили всіх за перемогу достойно.Так більше нікого та ніколи не винагороджували.
Потім я пішов з цього клубу, Долганський покинув клуб. Зараз цікава історія – він вже головний тренер цієї команди. Тоді йому не дали винагороди за кубковий матч. Перебуваючи в Маріуполі, я подзвонив Олегу Мейдановичу і сказав, що ми забули про Долганського: «Якщо ви не заплатите йому, я також не бідна людина і можу віддячити йому цією сумою. Ми не повинні залишити його непоміченим». Він у нас здорово провів усі ігри, був капітаном команди. Бабаєв зі своїх особистих грошей віддячив Долганському за те, що він був таким капітаном і не один раз виручив нас».
***
«31 травня буде 15 років, як «Ворскла» виграла цей Кубок. З цієї нагоди хочу, щоб ми не забули про ще одного гравця – Володимира Чеснакова. Він у полтавській команді з того моменту весь час перебуває. Я його хотів запросити до «Іллічівця». Мені дали добро на те, що можемо його купити, але сказали запитати думку самого Чеснакова. Я йому пропонував вдвічі більшу зарплату, ніж він мав.
Володя був зовсім молодий хлопець, він мені відмовив, пояснивши це так: «Миколо Петровичу, ви нас вчили бути патріотами цього міста, тим більше я тут народився, у мене тут батьки». І він відмовився, а тепер, мені здається, вже закінчує ігрову кар'єру.
Хотів би нагадати керівникам, які зараз є, щоб не забули віддячити йому. Невже вони забудуть, не дадуть цієї премії та не залишать його в штаті команди? Я думаю, що він, як ніхто з полтавців, заслуговує цього. Тому що хлопець не зрадив цьому клубу упродовж своєї кар'єри. Обов'язково напишіть про це і нагадайте їм, щоб вони йому віддячили».
Фото: УНІАН, «Ворскла», УПЛ
