Прімо Карнера – від циркового фріка до чемпіона світу з боксу
Драматична історія велетня.
Від редакції: ви знаходитесь у фінальному тексті автора IY у блогерському конкурсі з боксу на Tribuna.com. Саме цей матеріал приніс йому перемогу. Підтримайте автора плюсами та коментарями за хорошу роботу.
1928 рік. Літо. Франція. Чергове фрік-шоу збирає сотні зацікавлених містян. Один із артистів цирку - кремезний чолов’яга зростом більше 2 метрів і вагою понад 120 кілограмів. Міцне підборіддя, нелюдських розмірів ноги з роздутими венами, погляд, що викликає холод у тілі – ідеальний персонаж для ролі силача.
Ведучий циркової вистави пропонує провести швидкий аукціон: володар максимальної ставки зможе поборотися з гігантом і подвоїти свою суму. Бажаючих небагато, та все ж знаходиться найазартніший глядач.
Велетень розправляється з відчайдухом за декілька секунд, після чого направляється до намету, щоб гарно перепочити. Та раптом з натовпу пролунало «Прімо! Стій!», що зупинило хлопця. Обернувшись, він побачив незнайомця, і вже потім з’ясувалося, що це був Пол Журні. Зустріч з екс-боксером стала доленосною для циркача.
Знайомство з колишніми спортсменами перевернуло життя Карнери
Історія Прімо почалося у невеликому містечку неподалік Удіне, Італія. Перша дитина в сім'ї (власне тому його і назвали Прімо) народилася з унікальною вагою – за різними даними від 15 до 20 фунтів (понад 7 кілограмів). Через проблеми з гіпофізом хлопчик буквально ріс щогодини. Уже в 12 років одяг батька був для нього замалим. Важке життя у злиднях змусило Прімо в підлітковому віці вирушити до Франції на пошуки кращої долі. Транзитом через професію каменяра він потрапив до цирку.
Журні продемонстрував свою знахідку Леону Сі, хитрому місцевому пройдисвіту, що в свій час вигравав медалі Олімпійських ігор з фехтування, а після спорту почав шукати щастя в бізнесі. «Він надто великий і неповороткий», - стверджував Сі, побачивши перші тренування Карнери. За декілька тижнів тренувань Леон змінив свою думку: «Це вже не той хлопчик! Це вже щось схоже на бійця!»
Журні і Сі були впевнені, що побачити такого великого бійця в ринзі захочуться тисячі любителів видовищ. Його габарити було легко конвертувати в готівку. Журні відразу забронював собі 25% від майбутніх доходів з боксерських вечорів, Сі рораховував на ще більшу частку.
Перший бій був назначений уже на вересень 1928 року. Потужним правим хуком у другому раунді Карнера відправив у нокаут Леона Сібіло. Його суперник мав бої з сильною опозицією в минулому, але виграв лише один з десяти останніх поєдинків до зустрічі з Прімо і виграє один з десяти – після неї.
Щоб зрозуміти силу наступних двох суперників, достатньо привести їх кар'єрну статистику виграшів-програшів – 13-21 і 40-70. Не дивлячись на мішкуватість опонентів, почали ширитися чутки про нечесність перемог Прімо. Публіці здавалося, що такий незграба з вулиці як Карнера не здатний перемагати підготовлених боксерів. За його дивні переміщення і постійні спотикання на рівному настилі французькі глядачі прозвали Прімо Іноходьцем з Альп. Карнера продовжував нокаутувати суперників, а з глядацьких залів все частіше можна було почути невдоволені «буууу».
Далі Сі почав возити свого підопічного по Європі – Італія, Німеччина, Британія. Gazzetta dello sport перед двобоєм з Епіфаніо Ісласом назвала Прімо «блефом, що був роздутий в Парижі деякими бізнесменами з ціллю спекуляцій».
Єдиним дійсно серйозним опонентом на європейських рингах виявився американець Янг Стріблінг (статистика на момент першого бою – 226-12-17). Прімо здавався хлопчиком для побиття для досвідченого суперника стартові три раунди. Але в четвертому раунді американський боксер наніс удар нижче поясу італійцю, за що отримав дискваліфікацію, перемогу присудили Карнері. Цей бій на Boxrec відображається з приміткою «імовірно носив договірний характер».
За 20 дній бійці провели реванш. У ньому уже Карнера вирішив додати пляму на свою репутацію – ударив Стріблінга після гонгу про завершення сьомого раунду. Відповідно переможцем був оголошений американець. Англійські оглядачі в один голос стверджували, що «обидва бої були відіграні неначе п’єса Шекспіра».
Станом на кінець 1929 роки в Європі залишався лише один боєць, який мав позитивну статистику з Прімо. Німець Франц Дінер переміг італійця в Лейпцигу за рахунок дискваліфікації Іноходьця. Леон Сі вирішив закрити цей гештальт, організувавши реванш, в якому тріумфував Карнера. Шлях в Америку був відкритий.
Вихід на американський ринок і потрапляння в руки мафії
Заокеанська преса з нетерпінням чекала боксера, але розглядала його більше як фрік-артиста і шоумена. Оглядачі в США писали про величезне ліжко, яке змайстрували спеціально для італійця, і про те, наскільки складно йому їздити в транспорті. Жодне видання не розгледіло в Карнері майбутнього чемпіона, у це просто ніхто не вірив.
«Я мріяв про Америку. Думка про неї була зі мною з самого початку кар’єри. Я багато працюю і впевнений, що стану чемпіоном». У свою непереможність Карнера повірив завдяки Леону Сі: «Твоя сила – максимальна, твої удари - руйнівні». Менеджер був зі своїм бійцем вдень і вночі, намагався обмежувати інформацію зі ЗМІ, яка могла доходити до Прімо.
Карнера прибув в США в 1930 році, якраз після краху Фондового ринку. Період Великої депресії, безробіття, бідність – все це стало каталізатором для того виходу на вулиці мафії. Вплив бандитських синдикатів розповсюджувалася на імпорт і експорт алкоголю, азартні ігри і спорт. Боксерам доводилося битися по 3-4 рази на місяць, при цьому бійці отримували за свою роботу незначні гонорари.
Леон Сі ще задовго до безпосереднього вояжу через Атлантичний океан вів перемовини з мафіозі, що працювали на американському боксерському ринку. Найбільш зацікавленими виявилися Оуні «Убивця» Мадден, Білл «Великий» Даффі і Вінсент «Скажений пес» Колл. З моменту прибуття в Америку кар’єра Прімо фактично перейшла в руки цих гангстерів.
Дебютний бій в США і одразу Медісон Сквер Гарден. Перший суперник Петерсон підставився вже у першому раунді і впав на настил. Поки Сі, Мадден, Даффі і Колл розподіляли в роздягальні готівку від отриманого бою, Карнера пішов відправляти телеграму додому. Він хотів розділити момент тріумфі з близькими. «Це було дуже вражаюче, перша телеграма в історії для мого містечка».
Карнера і компанія вирушили в турне по містам США. Прімо здобував перемогу за перемогою і зовсім не бачив, що відбувалося у нього за спиною. У кожному місті його покровителі організовували зустрічі з місцевими авторитетами, залякували бійців-суперників, їх менеджерів. Більше 20 боксерів один за одним падали від його ударів – погрози і домовленності працювали.
Преса тиснула на боксерські комісії. У Чикаго розглядали справу падіння суперника Карнери вже через 47 секунд після початку поєдинку. Але враховуючи показання опонента (і, ймовірно, тиск мафії) Прімо і його команду не дискваліфікували.
Ходять легенди, що у Філадельфії Ейс Кларк п’ять раундів мучив Прімо своїми потужними ударами, але впав у шостому через страх бути вбитим. Начебто людина із залу у перерві підійшла до нього і продемонструвала з під-пальто щось блискуче і металічне, схоже на кольт.
В Окленді за схожим сценарієм відбувся бій проти Бомбо Шевальє. Але цього разу суперника Прімо ніхто не залякував, вибрали інший метод. Катмен натер Шевальє очі запалюючою рідиною, це не подіяло, тому просто викинув білий рушник всупереч лозіці поєдинка. Покровитель італійця Оуні Мадден зміг вийти сухим із води і після розслідування цього інциденту.
Джордж Годфрі, черговий опонент, обрав поразку шляхом нелегітимного удару. На питання журналістів про силу Карнери суперник заявив: «Цей тип навіть моїй молодшій сестрі не нашкодить». Та коли повз проходили представники Прімо риторика змінилася: «У нього точно є міць. Відчував, що на мене декілька разів упав будинок».
Розставання з Леоном Сі, важка поразка, тиск звідусіль
«Він був моїм єдиним другом в Америці. Леон не завжди чесно зі мною поступав, робив що захоче з моїми грошима. Але дійсно був моїм другом». Для Сі Карнера вже декілька років був основним джерелом доходів для нього. Леон знайшов підхід до гіганта, зрозумів його сентиментальність, тому був турботливим і оберігав його.
Прімо довірив свої гроші в управління менеджеру. Той частину фінансів вклав у нерухомість через іпотеку, іншу – інвестував у нафтову свердловину. Згодом коли Сі відтіснили від справ, з’ясувалося, що будинки вже не належать Карнері через невиплату внесків, а свердловина була порожньою.
Сі вирішив розкрити всі карти, як тільки мафія відправила його додому. Він випустив книгу, де розповідав, як «організовував хорошу статистику» для свого підопічного. Було це помстою, бажанням заробити все до останнього долару на імені Карнери чи просто откровенням, невідомо.
«Хто хоче подорожувати далеко, добрий до свого коня» - до Прімо дійшло, чому весь цей час менеджер був люб'язним до нього. З’явилося розуміння, що і мальована йому всесильність теж є міфом. А бій 1931 року, в якому Карнера зазнав болючої поразки від Джека Шаркі, це підтвердив.
Тиск на велетні був набагато більшим за його розміри. Глядачі кричали, що він шахрай, преса стверджувала, що він нездара, а покровителі заставляли битися. Прімо бажав закінчити з боксом, але не зміг: «Було запізно, мене тримали за горло. Ми домовлялися про кожен поєдинок, що він буде останнім. Але цього не ставалося. Всіх навколо мене хвилювалися лише за гроші. Відчував себе дуже самотньо».
Мафіозі ж продовжувала вижимати соки зі свого продукту. Щоб трошки остудити американську публіку, було вирішено тимчасово повернутися до Старого світу. Там Карнера знову вийшов на переможну доріжку, змітаючи своїх опонентів. За вісім місяців за Прімо вже встигли скучити за океаном і знову запросили в Нью-Йорк.
Чемпіонський бій Прімо Карнери
Один з ключових боїв в кар’єрі італійця – проти Ерні Шаафа. Суперник Іноходьця загинув після поєдинку. Саме мафіозні покровителі розповсюдили чутки, що удар Карнери привів до смерті Шаафа. Вони хотіли підняти ставки і додати ще більше страхітливості в образ італійського гіганта.
Насправді ж Шааф був хворим до протистояння з Прімо. Його не повинні були допускати до бою, але комісія зробила цю фатальну помилку. «Я знаю, що це не моя вина. Але коли це трапилося, відчував величезний біль, мені було дуже погано», - багато років потому описував свої почуття Карнера.
Та «Убивця» Мадден, «Великий» Даффі і «Скажений пес» Колл знали, що робили. Інтерес до персони Карнери виріс ще більше, і він отримав шанс на чемпіонський бій. Суперником став давній знайомий – Джек Шаркі.
У такий історичний для себе день Прімо не був схожий на справжнього претендента. Він просто йшов на роботу, подібно тому, як робив це п’ять років до цього, працюючи в цирку. Карнера не міг встигнути за Шаркі в стартових раундах. Захист ніколи не був його сильною стороною, тому напропускався гігант вдосталь. Та обмін ударами в шостому раунді привів до неочікуваного фіналу – Шаркі упав і не піднявся на рахунок «десять». Журналісти провели не один десяток розслідувань і навіть зуміли знайти слід детройтської Пурпурової банди, члени якої нібито попросили Джека програти.
У будь-якого іншого боксера справи після чемпіонства, першого в історії для його країни, повинні були іти вгору. Загальна сума призових, яку він встиг заробити за весь американський вояж, перевалила за 2 мільйони доларів. Але станом на ранок після чемпіонства на його рахунках була сума в 360 доларів. Все інше відійшло мафіозній структурі.
Прімо подав документи на банкрутство. А ще офіціантка публічно звинуватила італійця в «нестриманій обіцянці одружитися», ця справа теж тягнулась через суди довгі місяці. Карнера вирішив утекти від проблем у своє рідне містечко.
Прімо повернувся додому і став обличчям італійського фашизму
На Аппенінському півострові Карнеру зустріли не просто як чемпіона. Там йому швидко намалювали образ справжнього героя, приклад громадянина з ідеальною зовнішністю, статурою і скромним характером. Таким його був готовий прийняти сам Беніто Муссоліні. Міністерство культури Італії видало пресі завдання зображувати через Прімо усі переваги італійської людини.
«Чемпіонська перемога піднімає наш спортивний престиж і підтверджує, що ми на правильному шляху. Широка рука боксера взяла лаврову гілку і поклала її до ніг дуче» (Corriere della sera). Тепер уже фашисти почали використовувати перемоги Прімо для своїх пропагандистських цілей. Епіцентром всенаціональної радості був бій проти Паоліно Узкудуна на П’яца ді Сієна, на який прийшли подивитися 65 000 глядачів. Це було «піднесення чемпіона світу в Римі в присутності Муссоліні» (Corriere della sera).
Карнера знову був готовий виконувати роль слухняного коня, який вірно служить своєму вершнику, не дивлячись на застосування батога. «Коли бос дізнався про це, він позвав мене в Рим і влаштував пекло» - з посмішкою на вустах розповідав Прімо про зустріч з дуче після недозволенної участі в автоперегонах.
Щоб налагодити справи в Америці, Карнера взяв з собою італійського банкіра Луіджі Сорезі. Той в підсумку виявився черговим аферистом, який наживатиметься на імені Іноходьця. Сорезі зпершу намагався відбілити репутацію Прімо, учив давати його правильні інтерв'ю: «Я не звертаю увагу на гроші. Я – фанат боксу. На все інше плювати!».
Перший захист титулу в США пройшов проти Томмі Лограна. З цим бійцем було важко домовитися, але Сорезі і мафіозі вирішили не звертати зі шляху очищення. Вони повірили, що потужності Карнери вистачить для старіючого важковаговика. Прімо переміг рішенням суддів після 15 раундів.
У цей час Рузвельт оголосив полювання на підпільні структури. Деякі члени мафії залягли на дно, інші потрапили до в’язниці. Тимчасово просування Карнери перестало бути пріоритетом для гангстерів, потрібно було рятувати свої шкури.
Закінчення кар'єри Іноходьця з Альп
Крахом для боксера Карнери стала зустріч з Максом Баєром. Це було місиво, якого ще не бачив Медісон Сквер Гарден. Уже в першому раунді італієць тричі опинявся на настилі. Велетень щоразу вставав. Це був бій, де він зціпив зуби і терпів, хоча в цьому і не було особливого сенсу. Станом на 11 раунд Карнера упав 13 разів. Баєр не зміг ударити так, щоб Прімо не піднявся. Рефері зупинив бій - перемога була присуджена Максу технічним нокаутом. Карнера за свою сітйкість під час поразки здобув більше схвальних відгуків, аніж за всі перемоги до цього.
Покровителі Прімо ще не вичерпали до кінця своє бажання заробляти на боксері. Сорезі прийшла ідея звозити Іноходьця в Південну Америку. Після турне в Аргентині, Бразилії і Уругваї бійця знову повернули на ринги США.
Піком авантюр останніх років стала організація поєдинку з Джо Луїсом. На обличчя Карнери після тієї зустрічі краще було не дивитися. Другий цвях у могилу кар'єри італійця забив саме Чорний бомбардувальник, а третій і четвертий – маловідомий Лерой Хейнс. Останній двічі за одинадцять днів жорстко бив гіганта і добив до того стану, що Прімо паралізувало.
«Я лежав у лікарні п'ять місяців. Болі були нелюдськими. За весь час жоден з моєї команди не прийшов до мене. Відчував, що не мав друзів у цілому світі».
До боксу високого рівня Прімо вже не повертався. У статистиці Карнери можна побачити ще декілька боїв, деякі з них відбулися вже після Другої світової війни. Прімо шукав себе в реслінгу і кінематографі. Більшість часу після закінчення кар'єри мешкав в США, але останні дні провів на батьківщині.
Спадщина Прімо неоднозначна. Карнера був чемпіоном. Його включили в двадцятку найвеличніших італійців 20-го століття. Роккі Марчіано багато разів стверджував, що став боксером саме завдяки поєдинкам Карнери. Прімо дійсно дуже багато тренувався і швидко спрогресував.
«Батько казав, що нічого не знав про договірні поєдинки. Він завжди був впевнений, що все залежало лише від боксерських здібностей. Тато був занадто наївним. А наївність іде від доброти серця. В одному він був впевнений на 100% - поєдинок за звання чемпіону світу був чесним. Це було занадто важливо для обох учасників того протистояння», - писала дочка Карнери, Джованна Марія.
Схоже, Іноходець з Альп дійсно був простодушним і довірливим. Це був звичайний силач з цирку з фантастичними для тих часів розмірами, боксерська доля якого була визначена випадковою зустріччю. Він став маленьким гвинтиком в складних схемах аферистів, мафіозі і політиків.
***
Інші конкурсні матеріали автора: