Аналізуємо презентацію Беленюка на посаду очільника НОК. Частина 2
17 листопада відбудуться чергові вибори Президента Національного олімпійського комітету України. Сергій Бубка, який очолював НОК з 2005 року, вирішив не балотуватися на новий термін.
Свої кандидатури на пост Президента НОК висунули 4 особи:
- народний депутат та дворазовий чемпіон світу з боротьби Жан Беленюк;
- чемпіонка світу з біатлону Олена Білосюк (Підгрушна), яка пізніше оголосила що снімається з перегонів на користь Беленюка;
- чинний Міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт;
- голова відділення НОК у Київській області, тренер Ігор Малінський.
10 листопада свою програму представив Жан Беленюк, і ми вирішили проаналізувати її на предмет відповідності до Статуту НОК та законодавства України в цілому.
Перша частина була присвячена розбору розділу «Концепція майбутнього НОК», а сьогодні ми представляємо другу частину – розділи «Зміни та інновації» та «Маркетингові активності».
Зміни та інновації
Окремий розділ презентації присвячений змінам та інноваціям, які мають з'явитися у НОК України до кінця 2024 року.
Планується, що НОК запропонує свої власні стратегії розвитку масового спорту та переходу на клубну систему спорту в Україні. Проте такими планами Беленюк підміняє цілі та завдання Міністерства молоді та спорту України.
Відповідно до положення, зазначене міністерство є головним органом у системі виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах фізичної культури та спорту, молодіжної політики, національно-патріотичного виховання.
Масовий спорт, як і система клубного спорту, аж ніяк не належать до олімпійського руху загалом. Масовість в спорті може бути створена лише за рахунок пропаганди здорового способу життя, створення інфраструктурних об'єктів та умов для заняття спортом.
Клубна система створюється не тільки за приватні кошти, але й на базі наявних спортивних об'єктів, навчальних закладів, соціальних організацій. Все це перебуває на перетині повноважень Міністерства молоді та спорту, Міністерства соціальної політики, Міністерства освіти.
Іншою пропонованою інновацією є цифровізація спорту. Тут пропонується створення на основі «Дії» цифрового паспорта спортсменів та тренерів, створення цифрового кластера для федерацій, створення цифрових баз.
І знову ж таки, все зазначене є прямими завданнями Міністерства молоді та спорту та Міністерства цифрової трансформації, оскільки пов'язано з державними реєстрами та використанням персональної інформації. У складі Мінмолодьспорту з 2020 року це питання курирує заступник міністра з питань цифрових технологій Віталій Лавров.
У цьому ж розділі вказується “створення єдиних стандартів для справедливого розподілу допомоги з Фонду олімпійської солідарності. Однак з боку МОК такі стандарти вже розроблені – вони включають пряму взаємодію з федераціями для визначення потенційного кола спортсменів та встановлення індивідуальних (!) планів для кожного олімпійця.
Таким чином, на допомогу у значному обсязі можуть розраховувати лише ті спортсмени, які мають реальний потенціал для кваліфікації та участі у майбутніх літніх та зимових Олімпійських іграх.
Останньою у переліку зазначено ініціативу щодо створення на базі НОК спеціального органу антидопінгової політики, розробка та затвердження базового антидопінгового кодексу.
Водночас в Україні з 2002 року діє Національний антидопінговий центр (НАДЦ), а 2006 року Україна однією з перших країн ратифікувала Міжнародну конвенцію ЮНЕСКО щодо боротьби з допінгом у спорті. У структурі НАДЦ діє лабораторія, яка здобула міжнародну акредитацію за стандартами ISO.
Тобто на сьогоднішній день в Україні працює визнана Всесвітньою антидопінговою агенцією організація, яка займається проблемами допінгу не лише в контексті олімпійців (а це елітні спортсмени вищого рівня), а й на нижчому, “приземленому” рівні. Виглядає, ніби знову пропонується дублювання функцій та повноважень для двох різних організацій.
Маркетингові активності НОК
Безперечно, проблема спортивного маркетингу в Україні стоїть дуже гостро. Лічені спортивні організації можуть похвалитися сучасними сайтами, активними сторінками у соціальних мережах, різноманітним контентом.
Однак у цьому розділі у програмі Беленюка виділено два ключові завдання:
- Аналіз стану та перспектив розвитку спортивного руху в Україні
Неясно, як загальний стан спортивного руху в Україні впливає на завдання, що стоять перед НОК – але Статут організації говорить виключно про олімпійський рух, олімпійських спортсменів та команди, олімпійську солідарність. Для розвитку спорту загалом в Україні існує Міністерство молоді та спорту разом із Комітетом Верховної Ради, як виконавча та законодавча влада.
- Створення маркетингової стратегії розвитку на 2023–2027 роки
Загальними завданнями маркетингу НОК мають стати адаптивність, привабливість і масовість. Це базові принципи, які працювали, працюють та працюватимуть.
Говорячи про адаптивність, Беленюк має на увазі адаптацію сайту НОК під мобільну версію та адаптацію контенту у соціальних мережах.
Під привабливістю мають на увазі створення нових форматів інтеграції реклами, поділ контенту на вікові категорії, формування стандартів образу спортсмена.
Однак такий “план” маркетингового розвитку може скласти будь-який більш-менш здібний менеджер, це не рівень Президента НОК. Адаптацією сайту мають займатися веб-розробники, а форматами інтеграції реклами – маркетологи.
Подібні пункти оперативного рівня у стратегії майбутньої діяльності свідчать лише про нерозуміння масштабів роботи, з якими Беленюку доведеться зіткнутися на посаді Президента НОК.
Резюме
Якщо казати про команду, на презентації програми Беленюка серед речників були також в.о. президента Федерації легкої атлетики Євген Пронін та президент Федерації хокею Георгій Зубко. Обидва – представники не найпродуктивніших видів спорту в Україні на Олімпійських іграх.
Легка атлетика, незважаючи на свій потенціал та велику кількість учасників, на останніх двох Олімпіадах принесла Україні лише дві бронзові медалі. Український хокей на ОІ був представлений лише одного разу, 2002 року. З того часу Україна лише одного разу була близька до виходу туди, решту років не потрапляючи навіть в останній відбірковий етап.
Можна сказати, що на перший погляд непогана презентація, при розгляді здебільшого не несе смислового навантаження. Швидше за все, у команді Беленюка немає розуміння того, чим насправді займається Національний олімпійський комітет.
Дається взнаки також і відсутність практичного управлінського досвіду – ще в 2021 році Жан виступав на Олімпійських іграх, поєднуючи спортивну кар'єру з роботою депутата. Те, що пропонується в програмі, є компетенціями державних органів, або вже створено, впроваджено і успішно працює. Присутня у програмі і велика ступінь популізму, що властиво скоріше політикам “старої школи”, а не молодим та сучасним, як позиціонує себе команда Беленюка.
