Члени НОК проти членів ОПЗЖ. Подвійні стандарти тих, хто написав заяви про вихід зі складу НОК України
17 листопада відбулися вибори Президента Національного олімпійського комітету України, які із результатом у 123 голоси «за» виграв Вадим Гутцайт. За Жана Беленюк віддали 22 голоси, а за Ігоря Малинського – 2.
Безпосередньо перед виборами попередній склад НОК (термін його повноважень закінчився тоді ж, 17 листопада) проголосував за оновлений склад членів Національного олімпійського комітету України.
До нього увійшли 174 особи, з яких: 88 представляють федерації (по 2 від кожної), 2 члени МОК (Валерій Борзов та Сергій Бубка), 1 представник Олімпійської академії, 27 представників регіональних відділень НОК, 15 представників Комісії атлетів, 2 представники інших суб'єктів олімпійського руху та 39 осіб, які сприяють розвитку та пропаганді олімпізму.
Ще не встигли нові члени НОК проголосувати за нового президента НОК, у ЗМІ вибухнув скандал: до списку 174 увійшли Нестор Шуфрич та Григорій Суркіс, колишні члени партії «ОПЗЖ», забороненої в Україні рішенням суду. Які наступного дня, після реакції медіа та інших членів НОК, написали заяви з проханням виключити їх із лав членів НОК.
Через нерозуміння роботи Національного олімпійського комітету весь негатив пішов на нового Президента НОК Вадима Гутцайта, хоча голосування за членів НОК було до голосування за нового президента організації.
Однак на цьому спортсмени та представники федерацій не зупинилися. Станом на 30 листопада, одразу 6 осіб заявили про вихід зі складу членів НОК: Андрій Кожем'якін (запропонувавши замість себе включити до складу спортсмена, який захищає Україну зі зброєю в руках), Андрій Шевченко, Жан Беленюк, Олег Протасов, Євген Пронін та Георгій Зубко.
Останні четверо з цього списку пояснили свій вихід із лав НОКу включенням до складу членів НОК представників «ОПЗЖ». Ми вирішили розібратися докладніше, наскільки щире їхнє бажання позбавитися членів «ОПЗЖ» та інших проросійських партій зі свого робочого оточення.
1. Жан Беленюк
Народний депутат України Жан Беленюк був головним кандидатом на противагу Гутцайту. Однак різниця голосів (22 проти 123) показала, чиї дії на спортивних посадах цінуються сильніше. До того ж, зважаючи на те, що Беленюк продовжує спортивну кар'єру, поєднувати тренування, змагання, роботу у Верховній Раді та НОК було б ледве можливо.
Власне, 26-27 листопада пройшов фінал чемпіонату України з греко-римської боротьби, який Беленюк у своїй категорії успішно виграв. На фотографіях із церемонії нагородження присутній президент Федерації греко-римської боротьби Олег Сазонов. Обидва вони посміхаються, і не виглядають непримиренними ворогами.
Хто такий Олег Сазонов? Бізнесмен із Кременчука, один із спонсорів Беленюка. З 2020 року – голова фракції забороненої в Україні партії «ОПЗЖ» у Полтавській обласній раді. Саме Беленюк записав його своїм тренером після Олімпіади, щоб забезпечити внесення Сазонова до нагородного списку за результатами поїздки до Токіо.
Щодо роботи у Верховній Раді, то Беленюк працює у Комітеті з питань молоді і спорту. Серед інших у складі цього Комітету – той же Григорій Суркіс, який є його секретарем. Та й взагалі, депутати від фракції «ОПЗЖ» продовжують свою роботу у ВР, а Нестор Шуфрич є аж головою Комітету з питань свободи слова – і Беленюк аж ніяк не здає мандат та не складає депутатські повноваження.
2. Олег Протасов
Легендарний футболіст у минулому, нині віце-президент Української асоціації футболу. Опублікувавши інформацію про те, що він написав заяву про вихід із членів НОК, Протасов запропонував також проголосувати за виключення інших членів «ОПЗЖ».
Відкривши список віце-президентів УАФ, як основного місця роботи Протасова, можна побачити, що його колегами є Вадим Костюченко, Максим Єфімов та Олександр Герега (усі вони були членами «Партії Регіонів»), Сергій Куніцин (колишній голова Криму, у 2013 році нагороджений «Орденом Дружби» у Росії).
Причиною мовчання Протасова у цьому випадку, ймовірно, є хороша зарплата на посаді в УАФ, тоді як робота в НОК не оплачується.
3. Євген Пронін
Виконуючий обов'язки президента Федерації легкої атлетики Євген Пронін у 2021 році був призначений на посаду віце-президента ФЛАУ Равілем Сафіулліним. Тим самим, який був членом «Партії Регіонів» та Міністром у справах сім'ї, молоді та спорту в уряді Азарова.
Свою посаду Сафіуллін залишив наприкінці 2021 року, зробивши Проніна виконувачем обов'язків президента ФЛАУ. З того часу звітно-виборча конференція у ФЛАУ так і не була проведена, адже статус «виконувача обов'язків» є комфортним для керівника з багатьох сторін (у тому числі з точки зору підзвітності).
Що ж стосується основної діяльності Проніна як адвоката, то серед його клієнтів – російский співак Елджей, якому через виступи у 2018 році в окупованому Криму та слова що, цитата, "Крим – це російска територія, в яку росія багато вклала", СБУ заборонила в'їзд до України. Пронін став адвокатом Елджея, та виграв справу.
4. Георгій Зубко
Один із наймолодших президентів національних федерацій, який представляє хокей, також написав заяву про вихід зі складу членів НОК.
У зв'язку з цим цікаво, що до 17 листопада 2022 року членом НОК, який представляє хокей, був Анатолій Брезвін – голова Державної податкової адміністрації України у 2006-2007 роках. в уряді Януковича, а у 2010-2011 pp. – голова правління державного Укргазбанку.
І першим кроком на посаді президента Федерації хокею України з боку Зубка була пропозиція Анатолію Брезвіну обійняти пост почесного президента ФХУ.
Але, що ще цікавіше – як ми пам'ятаємо, національні федерації делегують у НОК двох людей. Другий делегат із хокею в НОКу, окрім Зубка – Вадим Сисюк, який був заступником міністра Сафіулліна, представника Партії регіонів.
В той же час діючим віце-президентом Федерації хокею України є Сергій Глущенко, заступник міністра молоді та спорту України у 2010-2014 рр., також член уряду Азарова.
Виходячи з вищесказаного, щирість дій усіх вищезгаданих громадян є сумнівною.
Культура скасування безумовно присутня в Україні щодо представників «Партії Регіонів» та «ОПЗЖ». Однак важливо не забувати, що її застосування має бути повноцінним. Інакше виглядає це як чергова боротьба з неугодними за особисте благо, прикриваючись суспільним інтересом.
