Довбик може завоювати «Трофей Пічічі». Чому нагорода так називається і що означає у перекладі
Цікава історія із Іспанії.
Те, про що тишком говорили ще із осені, вже неможливо ігнорувати. Артем Довбик може стати першим українцем, який здобуде титул найкращого бомбардира Ла Ліги, та першим із часів Шевченка, хто може виграти бомбардирські перегони у топ-чемпіонаті.
Ще в листопаді в одному із своїх інтерв'ю Артем розповідав, що Крістіан Стуані на тренуваннях називає його «Пічічі». Такі ж коментарі уругваєць залишав під постами Довбика в соцмережах. З часом підтягнувся і офіційний акаунт «Жирони», який також почав називати свого найкращого форварда «Пічічі».
Пічічі – перша суперзірка іспанського футболу. Грав на Олімпіаді, помер у 29 років
Рафаель Морено Арансаді народився у Більбао у 1892 році у заможній та відомій родині. Його дядько був одним із найвизначніших мислителів Іспанії та став ректором Університету Саламанки – одного із найстарших навчальних закладів Європи. Батька футболіста все місто знало як успішного юриста, настільки успішного, що він навіть на деякий час став мером Більбао.
Рафаель не надто любив штудіювати науки, зате його повністю поглинула новомодна англійська гра, на яку в Більбао тоді звертала увагу здебільшого біднота. Рідний брат Рафаеля якось назвав його «Пічічі», що означало баскською мовою «маленьке курча». Брат, між іншим, став одним із засновників мадридського «Атлетіко», бувши в групі студентів, які організували клон «Атлетіка» у столиці Іспанії.
Вже у дорослому віці, штампуючи голи, зріст Пічічі становив 154 см. На його фоні навіть Мессі був би велетнем, що вже казати про Довбика. Хоч Ла Ліги тоді ще не існувало, а професійний футбол лише зароджувався, але місце в основі ніхто не міг гарантувати навіть такому генію. Рафаель опинився в клубі у 19 років, але дебют відбувся лише за два роки – і одразу гол у ворота «Реала» в фіналі Кубка Іспанії. За пару місяців Пічічі забив перший гол в історії стадіону «Сан-Мамес», який щойно відкрили.
Про Іспанію кажуть, що коли її штормить – у Європі спокій, коли ж штормить всю Європу, то спокійна Іспанія. Золоті роки Пічічі прийшлися на часи Першої світової, але Іспанія була нейтральною країною, тому Рафаель встиг взяти три Кубка Іспанії із «Атлетіком» із 1914-го по 1916-й. У ті ж сезони він тричі став чемпіоном Півночі Іспанії. Нагадаємо, що Ла Ліга була створена лише у 1929 році, а збірна Іспанії вперше зібралась для участі на ОІ-1920 в Антверпені.
Саме в Бельгії баск отримав свою єдину міжнародну нагороду. Іспанці завоювали «срібло», хоча навіть не грали у фіналі. Той футбольний турнір взагалі вийшов скандальним і чудернацьким. Іспанці програли у чвертьфіналі господарям, проте фінал проти Чехословаччини так і не дограли – через явні суддівські помилки та поведінку вболівальників чехословацькі футболісти пішли з поля на 40-й хвилині.
Організатори оголосили переможцями Бельгію, а для визначення інших медалістів вирішили провести ще одну сітку плей-оф. Це стало несподіванкою для французів, які вже були вдома. Зате Іспанія обіграла шведів та італійців, а в фіналі за «срібло» перемогла Нідерланди. В тому поєдинку Пічічі забив свій єдиний мяч на турнірі.
Гравця обожнювали за його визначний дриблінг, яким Пічічі компенсував маленький зріст. Можливо, через це він носив на голові під час матчів білу хустку, аби партнери краще бачили, куди подавати м'яч.
Але саме після ОІ на Рафаеля вилився шквал критики – його звинувачували у надмірному індивідуалізмі та бажанні все вирішити самому. Хай там як, але у 29 років Пічічі вирішив зав'язати із футболом (частково й через травми), щоб стати арбітром. За кар'єру нападник встиг забити 83 голи у 89 іграх.
Проте довго судити йому не довелося, адже у 1922 році гравець помер від черевного тифу, отруївшись несвіжими устрицями.
Трофей отримав ім'я Пічічі у 1950-х, а у Більбао є чудова традиція із його погруддям
У 1929 році на «Сан-Мамесі» йому встановили пам'ятник, а кожен капітан команди, яка вперше прибуває на стадіон, мав покласти до нього квіти. Традиція збереглася і до сьогодні. Бюст перевезли на нову арену, тепер він зустрічає футболістів перед виходом на поле.
Ось так вшановував пам'ять форварда капітан Алдаїр та збірна Бразилії.
Рауль грав тут не вперше, але це був дебют «Шальке».
Даріо Срна перед матчем ЛЧ.
Його образ залишився і в масовій культурі. Між 1913 та 1915 роком відомий іспанський художник Ауреліо Артета намалював картину «Ідилія на спортивному майданчику». Головним героєм став Пічічі та його майбутня дружина Авеліна Родрігес Мігель.
На початку 1950-х Marca звернулася до уряду з дозволом призначити премії гравцям Ла Ліги. Найкращий голкіпер отримував «Трофео Самора», на честь Рікардо Самори, а найкращий бомбардир – «Трофей Пічічі». Щодо голеадора, то тут навіть пояснювати не було потрібно, адже він був першою суперзіркою в історії іспанського футболу. Усіх, хто в іспанських дворах дивував технікою і багато забивав, так і називали – «Пічічі». Хоча не обійшлося без ролі особистості, адже тодішній головний редактор «Марки» Лусіо Дель Аламо сам свого часу грав за «Атлетік» і був персональним фанатом Рафаеля.
Найчастіше «Пічічі» ставав Ліонель Мессі – 8. На другому місці баск Тельмо Сарра – 6. П'ять разів вигравали Альфредо Ді Стефано, Кіні та Уго Санчес.
Найбільше володарів «Пічічі» грали за мадридський «Реал» – 14, всього вони здобули 28 нагород. На другому місці «Барса» – 12 гравців та 20 нагород. Цікаво, що Довбик може стати першим з сезону 2008/09 володарем трофею, хто не представлятиме двох грандів.
За весь час, до речі, його вигравали представники 16 країн. Цілком можливо, що цьогоріч додасться нова, адже Артем може стати першим українцем, а Джуд Беллінґем першим англійцем, який здобуде «Пічічі». Також це може стати першою такою індивідуальною нагородою для представника «Жирони».
Фото: Global Look Press/Joan Gosa, Athletic Club
