Марко Ройс – найкращий футболіст в історії «Дортмунда». І клуб перед ним у величезному боргу
Костянтин Степанюк – про улюбленого футболіста свого улюбленого клубу.
«Ох, з чого ж мені почати...», – перші слова Марко Ройса у його прощальному звертанні до вболівальників дортмундської «Боруссії».
Мені здавалося, що цього ніколи не станеться.
Ну, я, звісно, розумів, що контракт розрахований до кінця сезону, навколо бродили чутки, що продовжувати його ніхто не буде, але до останнього здавалося, що це неможливо, що «Дортмунд» все-таки продовжить із ним контракт на рік, а вже наступного року Ройс закінчить кар'єру – це повинно було бути єдине правильне рішення. Але ні, Марко вже ніколи не гратиме за «Боруссію».
Чомусь одразу згадую програне на останніх хвилинах чемпіонство минулого сезону. Якщо порівнювати ступінь розчарування, то, на перший погляд, здається, що той день на «Вестфаленштадіоні» – ніщо у порівнянні із усвідомленням, що Ройс йде з команди, проте, з іншого боку, якби «Дортмунд» те чемпіонство виграв, такого розчарування зараз і не було б.
Емоції ще довго вимагатимуть у керівництва – підпишіть із ним новий контракт, щоб у нього була бодай ще одна можливість виграти Бундеслігу, щоб він ще мав можливість забити ті кляті 10 голів та стати найкращим бомбардиром в історії клубу, щоб завершив кар'єру у рідному клубу, на рідному стадіоні перед рідними вболівальниками. Втім, у футбол грають не лише задля написання красивих історій, а задля здобування результату.
Для нейтрального футбольного фаната у Марко Ройса зовсім не найкраща репутація – його називають «хрусталем» (ненавиджу це слово у даному контексті!), який нічого не виграв, окрім двох Кубків Німеччини, але ось декілька фактів які підтверджують його велич безпосередньо на футбольному полі:
💛 296 результативних дій у 424-х матчах за «Дортмунд»;
💛 другий найкращий бомбардир в історії «Боруссії» із 168 голами – попереду лише Аді Прайсслер (177), який закінчив кар'єру ще до започаткування Бундесліги як вищої ліги чемпіонату Німеччини;
💛 найкращий асистент в історії «чорно-жовтих» із 128 асистами;
💛 третій найкращий бомбардир в історії Бундесліги серед півзахисників із 154 голами;
💛 тричі найкращий гравець сезону в Бундеслізі;
💛 двічі найкращий футболіст року у Німеччини – частіше нього нагороду отримували лише Міхаель Баллак, Зепп Майер, Уве Зеелер та Франц Беккенбауер.
У 2014-му Марко без вагань знову б став найкращим у Німеччині, якби не травма, через яку він пропустив чемпіонат світу в Бразилії, та фантастичний Мануель Ноєр, який став головною причиною, чому німцям вдалося підняти трофей над головою.
Сезон 13/14 – беззаперечно головний хайлайт у кар'єрі Марко на індивідуальному рівні. Навіть 45 результативних дій у 44 матчах сезону не розкривають повної картини, наскільки сильним футболіcтом том він тоді був. Нарізка із його найкращими діями того сезону має 10 тисяч переглядів на ютубі, і складається таке враження, що її я дивився близько 9 тисяч разів, тому що це, як на мене, найкращий індивідуальний перформанс від будь-якого футболіста у будь-якому сезоні, який я коли-небудь бачив (вибачте, у цьому контексті я упереджений).
Можна скільки завгодно казати, що, якби не травми, він вже давно був би в іншому клубі, однак є численні свідчення того, що він залишався вірним «Боруссії» навіть тоді, коли досягав піка своєї форми, і тоді, коли клуб переживав найважчу спортивну кризу за багато років та знаходився у зоні вильоту Бундесліги. Він любить це місто, він любить цей клуб та цих вболівальників – і завжди любитиме. Марко Ройс – яскравий приклад того, що футбол ще не повністю піддався грошам, і тут досі є місце емоціям, почуттям та традиціям.
Так, у його трофейному кабінеті є лише два Кубки Німеччини, проте його головне досягнення – любов та повага, яку він отримує від фанатів «Дортмунда» та «Баварії», «Реала» та «Барси», «Юнайтед», «Сіті» та «Ліверпуля» та інших клубів. У світовому футболі так не багато гравців, які могли б похизуватися такими стосунками із трибунами.
Саме тому слова «ох, з чого ж мені почати...» повністю виправдовують себе – у «Боруссії» Марко грав із чималою кількістю видатних футболістів, працював із крутими тренерами, пережив і злети, і падіння та протягом усієї своєї кар'єри у чорно-жовтій футболці був справжнім.
Марко Ройс – найкращий футболіст в історії дортмундської «Боруссії». І клуб перед ним у величезному боргу.
***
На завершення у мене є величезне прохання до футболу:
У своєму першому сезоні у «Дортмунді» Марко вийшов до фіналу Ліги чемпіонів на «Вемблі», але програв у ньому «Баварії». Можна, щоб цього разу, у своєму останньому сезоні у «Дортмунді», він знову вийшов до фіналу Ліги чемпіонів на «Вемблі», але вже цього разу виграв його? Будь ласочка.
Фото: Lukas Schulze/Bundesliga, Joern Pollex/Bongarts
