Під лупою: Чи здатна збірна Грузії підкорити Євро 2024?
Це літо обіцяє бути насиченим великою кількістю спортивних подій: доросле і молодіжне Євро з футболу, Олімпіада, багато топових боксерських поєдинків, навіть чемпіонат з Хоббихорсингу (для тих хто не в темі, це верхова їзда на іграшковій лошадці🦄). І хоча мені дуже б хотілося написати огляд про останню подію, все ж таки мій матеріал буде присвячений Євро 2024.
Що по фаворитам?
Коли діло доходить до прогнозу переможця, завжди фігурують одні й ті ж команди - Німеччина, Франція, Англія, Іспанія та Італія. Але чи не цікавіше подумати, хто ж на цей раз "вистрілить"? Практично на кожному чемпіонаті є команда, що зачаровує своєю самовіддачею та неперевершеним стилем гри. На минулому Євро це була Данія з просто героїчним Еріксеном, ще раніше - Ісландія та Уельс, які спромогли дістатися аж до півфіналів. У 2004 році це, звісно, найяскравіший приклад команди-сюрпризу - Греція. Можливо, й цього разу ми матимемо команду, яка нам подарує шалені емоції та здивує заможних та пихатих фаворитів змагань?
Звісно, внутрішній патріотизм наполягає, щоб це була наша збірна, але тоді це вже буде не об'єктивний огляд. Знову переглядаючи перелік команд-учасниць, внутрішня інтуїція чомусь зупиняється на... Грузії. Досить несподіваний вибір, правда? Тож давайте разом розглянемо основні козирі цієї збірної та розберемо, чому саме вона може здивувати на цьому Євро.
Дійові особи
Для того, щоб мати шанси на футбольний подвиг, повинен зійтися пазл із багатьох факторів, а саме – високий командний дух, наявність як мінімум одного гравця світового рівня, прогресивний тренер та, звісно, везіння. По першим трьом пунктам вже можемо ставити позначку "Зараховано", що до везіння будемо дивитися по ходу турніру. До цього моменту фортуна вже трохи посміхалася грузинам, як от під час останньої серії пенальті проти Греції. Що й тут казати, гравці збірної Грузії вже є героями для своєї країни, оскільки до цього Грузія ще не брала участі у континентальній першості. Виходячи з цього, на команду не повинен тиснути жодний тягар відповідальності – як би вони не зіграли, ніхто не кине каміння у їхній город. Це може дуже позитивно позначитися на настрої команди та розкріпастити гравців. А дивувати у цьому складі дійсно є кому. Потрібно зазначити, що Грузія має дуже пристойне покоління молодих виконавців, левова частина яких виступає у провідних чемпіонатах Європи.
Ще з радянських часів футболісти південних регіонів (Грузії, Вірменії) славилися своїми атакувальними гравцями, які були своєрідними «фантазістами» на полі. Якщо говорити про захисні дії, то це ніколи не була їхня сильна сторона. Така ж тенденція зберіглася і зараз, про що свідчать й результати команди: практично всі матчі закінчуються із великою кількістю забитих м’ячів, причому у обидві сторони. Були поразки від Іспанії 1-7 та 3-1 і бойові 2-2 із Шотландією. Одним словом, пересічний вболівальник точно не засумує під час перегляду матчів за участі Грузії
Хвіча та його команда
Головними активами та зірками команди є атакувальні гравці, єдиний вийняток тільки воротарська позиція. Основним у збірній та у своєму клубі (Валенсія) є Гіоргі Мамардашвілі. Потрібно зазначити, що свій статус він повністю виправдовує і вже є на карандаші у багатьох великих клубах. На сьогодні його вартість за даними Transfermarkt становить близько 35 мільйонів євро, що для воротаря дуже й дуже непогано. Тому виступ на цьому Євро може бути чудовою передпродажною компанією для нього, оскільки, як ми знаємо, Валенсія полюбляє продавати своїх гравців за хороші кошти і не стане маринувати його у своєму складі. Якщо говорити про суму, за яку його придбали у Динамо Тбілісі (а це було менше мільйона євро), то можна тільки поаплодувати менеджменту кажанів.
Повернемось все-таки до атакуючих гравців, на мій погляд, тут заслуговують на увагу два прізвища. Перше - це нападник французького Метца - Жорж Констан Мікаутадзе. Дуже прудкий та технічно обдарований нападник, який дуже ефективний у завершальній стадії атак, а також корисний у подіграшу партнерам по команді. Цього року він проводить просто фантастичний сезон у Лізі 1 і має у своєму активі 12 голів та 4 асисти, при тому, що команда посідає 16-те місце у таблиці і забила всього 34 м’ячі, тобто майже половина усього доробку команди була за участі Мікаутадзе. Якщо поглянути на попередній сезон (він, правда, був у Лізі 2), то цифри ще приголомшливі - 23 забитих та 8 гольових передач. Звісно, такий перформанс не міг бути непоміченим, і гравця ще у 2023 році придбав за шалені, як для гравця з Грузії, 16 мільйонів євро амстердамський Аякс
Поточний сезон він проводить у аренді за Метц і вже з початку наступного сезона приєднається до амстердамців. Дивлячись на те, які часи вони зараз переживають, є досить велика ймовірність, що Жорж стане одним із лідерів команди і зможе допомогти повернути втрачені позиції як у внутрішній першості, так і на європейській арені.
Ну і звісно, його величність - Хвіча Кварацхелія, гравець, про обов'язкову наявність у команді якого я писав вище за текстом. Так, поточний клубний сезон є дуже контрастним, від минулорічного чемпіонства до боротьби за 10-ту сходинку… Але у національній збірній вага Хвічі залишається величезною. Звичайно, всі в команді будуть шукати передачею саме Хвічу, а захисники опонентів будуть приділяти йому подвійну увагу, що може у свою чергу вивільнити місце для того ж Мікаутадзе. Як ми вже бачили, що робити з м'ячем він також добре знає. Така зв’язка обов'язково покрутить м'язи усім захисникам противника.Якщо повернутися саме до Хвічі, то чомусь у мене є передчуття, що свою останню гру у Наполі він вже відіграв(зараз він ще травмований), і його гра на Євро буде лише яскравою оберткою для нового потенційного покупця. Поточний сезон видався дуже складним як для Наполі, так і для гравця. Противники вже трохи підлаштувалися під нього, до того ж додались потійні чвари у середині команди з ще однією зіркою - Віктором Осімхеном. Напевно, двом господарям на одній кухні все-таки не вжитися, і хтось повинен буде піти, або можливо підуть обидва, оскільки Віктор також є ласовим шматочком для багатьох клубів. Тож мотивація для Хвічі буде просто шаленою - надія усієї країни плюс власні амбіції. Сподіваємося, не перегорить, хлопчина.
Український слід
Ще однією родзинкою для слідкування за Грузією буте те, що у її складі на Євро є добре знайомі українському вболівальнику прізвища. Перш за все, це пара флангових захисників із Шахтаря - Іраклій Азаров та Георгій Гочолейшвілі. Зараз дуже важко сказати, хто з них таки опиниться у фінальній обоймі збірної на Євро, оскільки обидва вони не можуть похизуватися стабільним місцем у основі. Така сама ситуація і на клубному рівні, вони обидва нібито чередують хороші відрізки із поганими і разом практично не з'являлися. Наразі у більш кращій формі саме Іраклій, який відіграв у поточному сезоні за гірників 21 матч, тому напевно він матиме перевагу при виборі тренера. Але час ще є, і будемо сподіватися, що обидва гравці будуть представляти Шахтар на рівні збірних.
Ще одне добре знайоме обличчя - це Джаба Канкава, добре відомий вболівальникам того праймового Дніпра, який доходив до фіналу Ліги Європи. Зараз йому вже 38, але він все так само вижигає середину поля у Словані Братислава. Напевно, все ж таки як гравець стартової одинадцятки він вже не потягне, але вийти на заміну або дати нагоняй у роздягальні він точно зможе. Гравець з таким досвідом точно не завадить і не розгубиться у самий відповідальний момент. Епізод з порятунком Олега Гусєва тому підтвердженням
Ну і звісно наш блудний мандрівник - Георгі Цітаішвілі. Зізнаюся, ще досі не звично бачити його у кольорах збірної Грузії, адже перед очима все ще його спринт та дивовижний гол у фіналі молодіжного чемпіонату світу 2019 за нашу збірну… але з тих пір минуло вже цілих 5 років. Нажаль, він так все ще і не зміг закріпитись у дорослому футболі.
Після успішного Чемпіонату Світу багато експертів та вболівальників не розділяли думку головних тренерів Динамо - спочатку Хацкевича, а потім і Луческу - не давали багато ігрового часу зірці молодіжки. Складалося враження, що вони дійсно недооцінюють талант гравця та просто топлять молодий потенціал. Вже з плином часу починаєш розуміти, що, скоріш за все, вони у чомусь були праві, і напевно краще бачили ситуацію із середини. У наступних клубах, в які Георгі відправляли у оренду - а їх було на хвилиночку 5 (Ворскла, Чорноморець, Вісла, Лех та Динамо Батумі) - він зміг відзначитись лише 8 м'ячами за протязі 5 ігрових сезонів. У поточному році він ще взагалі не відзначався результативними діями, м'яко кажучи, не чемпіонськи показниками. Проте Георгі все ще 23 роки і в нього є час перезавантажити свою кар'єру, а де це зробити, як не на Євро? Доречі, його контракт все ще належить Динамо Київ, тож у разі вдалої гри Ігорю Михайловичу може здутивати пил із факса та очікувати пропозицію по Цітаішвілі.
Є ще добре відомий захисник - Давід Хочолава, який успішно виступав за Чорноморець та Шахтар, а нині є гравцем датського Копенгагена. У перші місяці після повномасштабного вторгнення, Давид навіть розмірковував стати до лав оборони України. Поточний сезон, щоправда, він практично повністю пропустив з-за травми, і скоріш за все не встигне відновитись до початку Євро, але такий козак точно не був би зайвим у лавах хрестоносців.
А хто у руля?
Олдскули, кому за 30, добре повинні добре пам’ятати Віллі Саньйоля, який доволі непогано грав за Баварію та збірну Франції на початку та середині нульових на позиції крайнього захісника. Нажаль, травми завадили йому по-справжньому розкритися, і вже у 32 роки він був вимушений завершити кар’єру гравця. Починав він у молодіжних командах Франції, потім Бордо та роль помічника Карло Анчелотті у Баварії. Був навіть період, коли після звільнення останнього, він був виконуючим обов’язки головного тренера.А, у Бордо Віллі навіть був замішаний у расистському скандалі. У одному із інтерв’ю він висловився про африканських гравців: «Головною перевагою африканських гравців є їхня невелика ціна, спрага боротьби та міць». Це дуже обурило колишнього партнера по збірній, Ліліана Тюрама, який побачив у цьому расистське підґрунтя. Так чи інакше, ця ситуація набула досить великого розголосу та зіграло не останню роль у майбутній відставці з поста тренера жирондинців.
У історії збірної Грузії вже були дуже харизматичні та одіозні імена на тренерському містечку: Ектор Купер, Клаус Топмюллер та Ален Жирес, яким не вдалося нічим серйозним запам’ятатися, тому скепсису від його призначення вистачало . Але на подив усім він зміг запригнути практично у останнє купе потяга на Євро 2024. Звісно Саньйоль не оминув можливості трохи похизуватись своїм досягненням перед журналістами: « У минулому деякі журналісти писали, що, можливо, мені слід було піти зі своєї посади. Ось що я іноді намагаюся пояснити: якщо ви хочете чогось досягти, це потребує часу. У футболі неможливо змінити все за один чи шість місяців. Це триває час. Завжди. Я щасливий сьогодні і ніколи не думав про звільнення. Навіть якби ви спитали мене перед матчем. Я почуваюся добре вже три роки, мене оточують чудові люди, і я вважаю, що це найголовніше»,
Якщо поглянути на результати команди під його керівництвом, то якихось фантастичних результатів або добре поставленої гри не вбачається. Провалений відбір на це ж саме Євро, про це свідчить, команда фінішувала передостанньою у групі. Але, на щастя, на допомогу прийшла лазійка з Ліги Націй, де Грузія зуміла подолати кваліфікацію та потрапити таки на це омріяне Євро. У грі збірної Грузії поки що важко побачити якусь глибоку тренерську ідею або нове віяння. Проте головна заслуга Віллі - це те, що йому вдалося підняти командний дух та самооцінку команди. Тепер гравці нарешті почали вважати себе конкурентоспроможною командою, готовою нав’язати боротьбу будь-якому супернику на кожній ділянці поля
Всиновок та шанси на успіх
Якщо підводити підсумок, то шанси стати командою - відкриття цього Євро у грузинів, досить високі. Групу, у яку вони потрапили, не можна назвати "групою смерті". Окрім Грузії, у групі F гратимуть Туреччина, Чехія та Португалія. Якщо головний фаворит вже відомий, то поборотися за друге місце горцям по силі . Виходячи з регламенту змагань, може бути достатньо навіть однієї перемоги, оскільки у плей-оф вийдуть ще додатково чотири кращі команди, які посіли треті місця у своїх групах. Кейс України на минулорічному Євро дуже показовий. Тож маємо ситуацію, коли не вийти з групи стає все складніше і складніше, але що поробиш, такі реалії. Нам лишається лише ностальгувати за старим добрим Євро, коли все було чітко і зрозуміло, але потрібно бути тоді об’єктивним, тоді б такі самобутні команди, як Грузія, Албанія та Північна Македонія, напевно, ще довго не потрапили б на поля Європи.
І на завершення трошки з конспірології: рівно 20 років тому Греція несподівано перемогла на Євро 2024. Цього року саме Грузія не допустила греків до фінальної стадії, отже, хоч те вірте у це чи ні, але я вважаю це за знак.Тому чекаємо на апсет у виконанні сбірної Грузіїї. О
