Методики як в футбольному «Мілані» та хокейній збірній Латвії. Поспілкувалися з лікарем «Сумчанки»
Як живе український гранд хокею на траві.
У мене з’явилася гарна традиція. Щотравня повертаюсь на невеличкий стадіон, який розташований у одному з центральних парків міста Суми. Саме на цій скромній базі існує ледь не весь український жіночій хокей на траві та індор.
Більша частина гравчинь національних та молодіжних збірних України так чи інакше проходили через систему місцевої «Сумчанки». У теперішньому вигляді клуб існує з 2007 року і постачає таланти за кордон, а також формує збірні та здобуває нагороди під українським прапором.
***
Весна-2024 стала черговим важким випробовуванням для всієї Сумщини. Прикордонні села суцільно знищуються російською артилерію та авіаційними бомбами. Великі міста регіону також регулярно зазнають атак КАБами, Шахедами, балістичними ракетами.
За інформацією ОВА, лише за квітень на Сумщині пролунало 4376 вибухів, 32 людини були поранені, а п’ятеро цивільних загинули.
Усі без винятку відчувають присутність російського сусіда на сході та півдні. Хокейна родина міста також постраждала внаслідок російської атаки. 13 березня росія знищила частину багатоквартирного будинку у спальному районі. Юна хокеїста разом з матір’ю залишилися без житла і була вимушена просити допомоги у спільноти.
«Дівчинка продовжує грати в хокей, ми її зараз підключили до збірної U16. Підтримуємо зв’язок з її бабусею, бо вона колись теж грала в хокей, з її батьками. Звичайно, жахливий випадок, але вона отримала підтримку від усієї нашої спільноти. Наразі вони вже мають тимчасову домівку і вона продовжує грати», – коментує тренерка «Сумчанки» та національної збірної Світлана Макаєва.
Приблизно рік тому я мав задоволення наживо спостерігати за чемпіонатом України з хокею на траві у Сумах. Проте наразі це стало неможливо, через небезпеку обстрілів команди не ризикують приїжджати у наш прикордонний регіон. Тому проводити тут офіційні змагання наразі не дозволено. Хоча, наприклад, футбольна «Вікторія» з Першої ліги приймає домашні матчі на «Ювілейному» без фанів – усе залежить від рішень у кожному виді спорту.
Незважаючи на всі обмеження, «Сумчанка» та збірна продовжують брати участь у чемпіонатах світу та Європи. Також команда грає в елітному дивізіоні чемпіонату Польщі. Змагання відбувається у два кола, а участь беруть п’ять команд.
У січні збірна України, яка комплектується зі складу «Сумчанки» та колишніх гравчинь колективу, брала участь у фінальному раунді відбору на Олімпіаду-2024. На жаль, українкам не вдалося пробитися у дванадцятку найкращих команд світу – програли Південній Кореї (0:3), Ірландії (0:8) та Бельгії (0:13).
«Не вважаю цей результат невдалим. Потрапити на останній плей-оф олімпійської кваліфікації – це вже велике досягнення. Зібралися вісім найкращих країн і тільки три пробилися далі. Тому це рівень для нас. Звичайно, боротися з командами, в країнах яких 400-4000 клубів, практично одним клубом – неможливо, ми повинні це розуміти. Можливо, і одним клубом, і двома-трьома, якщо є повноцінна підготовка. Ми її не мали.
Кваліфікаційний турнір у січні, а ми в січні-грудні вже виходимо грати в індор-хокей, тому підготовки практично не було. Один турнір був у Франції майже по кризі та снігу, мали змогу пограти і вже потім у Валенсії ми грали сам турнір. Коли ти виступаєш у залі, а потім виходиш грати на поле – це майже неможливо», – зазначає наставниця національної олімпійської збірної.
«У зв’язку з війною знизився рівень підготовки, бо доводиться готуватися у дуже важких умовах, коли сирени, тривоги. Ми вимушені відміняти тренування або іноді це і тижнями відбувається, тому багато наших дівчат виїхали за кордон. Але більшість з них уже повернулися додому, найкращі дівчата, бо вони не можуть жити без України, без своїх друзів.
Зараз дуже гарне ставлення до нас з боку Мінспорту. Ми зберегли школу, колектив, збірні всіх рівнів. Міністерство пішло шляхом підтримки, тому ми і маємо змогу, щоб дівчата тренувалися і до 16, і до 18, і до 21 року. Думаю, ми матимемо ще краще покоління до майбутніх Ігор.
Ще одна причина те, що зараз діти навчаються онлайн, багато часу проводять вдома, багато з гаджетами, тому батьки з задоволенням приводять малечу до нас. Зараз у нас набагато більше дітей, ніж було до війни», – розповіла Світлана Макаєва, говорячи про перспективи жіночого хокею на майбутніх Олімпіадах.
Більшість турнірів у хокеї на траві, індор-хокеї та хокеї-5 (це різновид гри, в якому команди грають на меншому майданчику в форматі п’ять на п’ять) збудовані таким чином, що колективи виступають кожен день упродовж кількох діб. Тому відпочинок, реабілітація та фізичні кондиції дівчат виходять на перший план.
Щоб з’ясувати, як команда витримує такі навантаження, ми поспілкувалися з лікарем «Сумчанки» та збірних Валерієм Ільченком, який працює в системі вже більше десяти років. Він практикує прикладну кінезіологію – науку про рухи, яка тестує нервову систему, організм та складає картинку про здоров’я людини.
«Ця наука існує на провокаціях. Я провокую організм, а він відповідає, по цій відповіді я розумію, що з організмом відбувається. Я можу протестувати суглоби, внутрішні органи, цілі системи і так формую уявлення про те, що відбувається з організмом», – пояснює фахівець.
Основа цієї науки – м’язовий тест. Лікар робить висновки про здоров’я пацієнта, аналізуючи стан конкретного м’язу. Якщо спрощувати, то організм таким чином дає відповіді на запитання – так або ні.
«Після тестування людини я складаю картину про стан її організму. Якщо це суглоб – то дізнаюся, який суглоб постраждав більше, який менше, який може страждати вторинно, який первинно, які органи та системи компенсують те, що відбулося».
Методика лікування прийшла до України з США і не користується великим попитом серед колег-співвітчизників Валерія.
«Хокеїстки, як і всі люди, хворіють. Це можуть бути запалення: вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні. Люди є люди. Зважаючи на їхні професійні особливості, то ми зустрічаємося з пошкодженнями суглобів ніг, рук, спини. Також через великі навантаження страждають системи – серцево-судинна, дихальна, печінкова, імунна та нервова. Ті системи, на які йдуть дуже великі навантаження. Їх треба підтримувати і доглядати», – поділився фахівець, розповідаючи про особливості роботи в хокеї на траві.
Прикладна кінезіологія зовсім нещодавно зайшла в Україну. Вона набагато більш розвинена в Австрії, Італії, Британії.
«Клуби, які мають цих лікарів – в основному футбольні. Це «Мілан», дуже багато випадків нам розповідали, нашого вчителя-американця Девіда Ліфа – він працює там. Завдяки його маніпуляціям після травм колін були дуже гарні результати.
Це Олег Сухоруков – нейрохірург з Риги, працює з олімпійською збірною Латвії по хокею з шайбою. Командою, яка грає у вищому дивізіоні, виступає на ОІ.
Також ще один наш вчитель Крістофер Сміт, який працює з олімпійською збірною Британії, здається, з легкої атлетики».
Голки, тейпи, руки, препарати – усе те, що допомагає лікарям, які займаються прикладною кінезіологією, допомагати пацієнтам.
У другій половині травня команда вирушить на спаринги в Чехію. Далі українки гратимуть матчі в чемпіонаті Польщі і продовжуватимуть підготовку до літнього чемпіонату Європи.
Фото: Мілена Яценко для Tribuna.com, kordonmedia, ФК «Вікторія» Суми, МСК "Сумчанка", LV Hokeja federācija, AC Milan
