«Відродження величі»: українські гімнасти готові переписати історію на Олімпіаді в Парижі

Кожного року перед Олімпійськими іграми українці роблять ставки, хто може здобути медаль для нашої країни. На жаль, часто трапляється, що наші надії зазнають повного краху або лише частково втілюються в реальність.

Але є один вид спорту, який майже кожної Олімпіади додає до нашої медальної скарбнички хоча б одну нагороду. Ідеться про спортивну гімнастику.

У цьому виді спорту вперше пролунав Гімн України та піднявся український прапор на Олімпіаді в Барселоні в 1992 році на честь гімнастки Тетяни Гуцу.

За час незалежності українські гімнасти вибороли загалом 5 золотих, 3 срібних та 4 бронзових нагород. Кожна Олімпіада дарувала Україні нового призера з цієї дисципліни (єдиним винятком став 2021 рік, Олімпіада в Токіо, де українці вперше залишилися без нагород).

Говорячи про гімнастику, насамперед згадується запаморочливий успіх Лілії Подкопаєвої в Атланті, де українка здобула три нагороди, дві з яких найвищого ґатунку за вільні вправи та особисте багатоборство та «срібло» за вправи на брусах. Однак після цього жодна українська гімнастка більше не підіймалася на п'єдестал на Іграх.

Чого не скажеш про чоловічу збірну, яка продовжувала радувати наших вболівальників. Олександр Береш ставав бронзовим призером у багатобортві в Сіднеї, Валерій Гончаров здобував золото на паралельних брусах в Афінах, Олександр Воробйов брав бронзу на кіляцях у Пекіні, Ігор Радівілов сенсаційно здобував бронзу в опорному стрибку в Лондоні. Найбільш яскравим прикладом є Олег Верняєв, український гімнаст у Ріо зміг здобути дві особисті нагороди – золото на паралельних брусах та срібло в особистому багатоборстві.

Також чоловіча збірна пробивалася до трійки лідерів і здобувала команді нагороди. У 1996 році в Атланті Юрій Єрмаков, Олег Косяк, Ігор Коробчинський, Георгій Місютін, Олександр Світличний, Володимир Шаменко і Рустам Шаріпов ставали бронзовими призерами.

А вже через чотири роки в Сіднеї українська збірна покращила свої результати і отримала срібні нагороди завдяки зусиллям Олександра Береша, Валерія Гончарова, Руслана Мезенцева, Олександра Світличного і Романа Зозулі.

На жаль, після цього українські спортсмени в команді більше не відчували смак перемоги. Пройшло 24 роки і ось нарешті Україна має знову шанси піднятися на п'єдестал і підтвердити, що українська школа гімнастики є однією з найсильніших у світі.

Тож познайомимося поближче з нашими хлопцями, які представлятимуть нашу країну цього літа на Олімпіаді.

Українці в складі Олега Верняєва, Іллі Ковтуна, Ігоря Радівілова, Назара Чепурного та Радомира Стельмаха вже встигли цього року наробити шуму на чемпіонаті Європи, де здобули друге в нашій історії "золото" в командному багатоборстві.

Радомир Стельмах

Почнемо з наймолодшого учасника української команди - Радомиру лише 18 років. У 2020 році гімнаст на дебютному чемпіонаті Європи серед юніорів разом з Іллею Ковтуном, Володимиром Костюком, Іваном Севруком та Микитою Мельниковим вперше в історії збірної України здобули перемогу в командній першості.

У 2023 році дебютував на дорослих Євро та чемпіонаті світу. Цього року у активі Радомира одна срібна та дві бронзові медалі на етапі Кубка світового виклику у турецькій Анталії.

Назар Чепурний

21-річний український гімнаст з Черкас. Назар вперше голосно заявив про себе ще у 2016 році. Тоді 14-річний хлопець потрапив на юніорський ЧЄ.

У 2018 році Чепурний представляв Україну на юніорських ОІ. З Буенос-Айресу гімнаст привіз командне золото та срібло в опорному стрибку. На рівні етапів Кубка світу та Кубка світового виклику у Чепурного вже 11 медалей.

Найбільшою індивідуальною нагородою для Назара залишається бронза ЧС-2023. Українець виборов медаль в опорному стрибку, випередивши у фіналі свого партнера по національній команді Ігоря Радівілова

Медаль в Антверпені стала дебютною в кар'єрі Чепурного на чемпіонатах світу. А сама світова першість - лише другоюї. У 2022-му Чепурний пропустив два великих старти через серйозну травму руки.

На чемпіонаті Європи спортсмену вдалося додати до своєї скарбнички ще одну бронзу на своєму коронному снаряді.

Ігор Радівілов

Ігор – один із старожилів української команди, бронзовий призер в опорному стрибку на Олімпіаді в Лондоні. На його рахунку майже два десятки нагород з чемпіонатів світу та Європи.

Радівілов – є найстабільнішим українським гімнастом, який протягом усієї кар’єри виступає на високому рівні. Спортсмен спеціалізується на двох снарядах (кільця та опорний стрибок).

Він є чотириразовим призером чемпіонатів світу в опорному стрибку, а також п’ятиразовим чемпіоном Європи: на кільцях – 2013, в опорному стрибку – 2020, 2021, у команді – 2020, 2024.

Свою найбільшу індивідуальну нагороду Ігор здобув на своїй першій Олімпіаді в Лондоні. 19-річний спортсмен в опорному стрибку відібрався з останнім результатом у фінал. Однак вже там змусив весь світ говорити про себе. Радівілов майже бездоганно виконав свої два стрибки, що в результаті принесли спортсмену бронзову медаль.

Олег Верняєв

Олімпійський чемпіон, один з найтитулованіших гімнастів незалежної України. Його кар’єра сповнена як неймовірним успіхом – Олімпіада в Ріо, так і великим падінням – скандал та дискваліфікація за вживання допінгу.

На рахунку олімпійського чемпіона десятки медалей на міжнародній арені. Він є чемпіоном світу, а також семиразовим чемпіоном Європи (тричі здобував цей титул на паралельних брусах, двічі – в індивідуальному багатоборстві, одного разу - в опорному стрибку і вперше цього року став чемпіоном Європи в команді!)

В активі Верняєва – дві медалі Олімпіади, зокрема "золото" Ріо-2016 на паралельних брусах та «срібло» в багатоборстві.

Водночас, остання велика нагорода Верняєва до цьогорічного Євро була датована ще 2019 роком – "бронза" багатоборства на чемпіонаті світу. Після того –  відсторонення від змагань через допінг на 4 роки. У 2023 році Верняєв зміг виграти апеляцію і скоротити термін дискваліфікації до 2 років. Спортсмен зміг швидко повернутися до оптимальної форми, скинувши 15 кілограм лише за 6 місяців.

Олег відіграв одну з ключових ролей у відборі України на Олімпіаду саме командою, оскільки збірній не вистачало п’ятого сильного гімнаста.

Наразі можна стверджувати, що Олег їде до Парижу у статусі одного з лідерів команди. Його результати на чемпіонаті Європи є лише підтвердженням цього (срібна нагорода в індивідуальному багатоборсті та «золото» в команді).

Ілля Ковтун

Зірка української команди, головна наша медальна надія в Парижі. Іллі всього лише 20 років, однак його вже зараз можна називати одним з найталановитіших українських гімнастів за всю історію.

Ілля є чотириразовим чемпіоном Європи (двічі здобував цей титул на паралельних брусах, одного разу - на поперечині та у команді), а також дворазовим призером чемпіонатів світу в багатоборстві.

Спортсмен ще в юному віці гучно заявив про себе на міжнародному рівні. Феноменальним був виступ українського таланта на юніорському чемпіонаті Європи 2020 року у турецькому Мерсіні, де він виграв шість золотих медалей.

У 2021 році році Ілля Ковтун увірвався до світової еліти спортивної гімнастики. Він завоював бронзу чемпіонату Європи у багатоборстві. 17-ти річний Ковтун став другим наймолодшим медалістом в історії дорослих чемпіонатів Європи.

На його честь уже названо елемент, який Ілля першим у світі виконав на паралельних брусах.

У 2023 році Ковтун здобув срібну медаль чемпіонату світу у багатоборстві, досягнувши найкращого результату за часів незалежності на чемпіонатах світу зі спортивної гімнастики серед чоловіків саме у цій дисципліні.

Уже цього року Ілля провів свій найрезультативніший чемпіонат Європи зі спортивної гімнастики в кар'єрі. В італійському Ріміні 20-річний спортсмен доклався одразу до трьох золотих медалей України: в командному багатоборстві, особистих вправах на паралельних брусах і перекладині. Ілля став четвертим українським гімнастом в історії, якому вдалося здобути два особистих "золота" на чемпіонаті Європи в один рік.

Все це говорить лише про одне: Ілля – головна зірка української команди, яка уже у 20 років може переписати історію української гімнастики.

Переглянувши всі досягнення наших хлопців та усвідомивши, що у складі нашої команди відразу 4 медалісти ЧС, то безперечно закрадаються думки, що ця команда здатна цього літа зробити те, що нікому поки не вдавалося в історії незалежної України – здобути "золото" у команді на Олімпійських іграх. Безперечно, що конкуренція шалена, але українці вже не раз доводили, що можуть робити дива. Особливо в цей непростий час для країни спортсмени будуть неймовірно вмотивованими і зарядженими на перемогу.

Наша команда ідеально збалансована, у ній є як і молоді таланти з неймовірним потенціалом (Радомир Стельмах, Назар Чепурний), так і хлопці, для яких ця олімпіада буде четвертою (звичайно, я маю на увазі Ігоря Радівілова).

Тож тримаємо кулаки за наших спортсменів.