До тен Гаґа – купа претензій. Але він все одно заслужив шанс попрацювати з «МЮ» в нормальних умовах
Не треба применшувати вагу факторів, які вплинули на провал.
Час непопулярних думок.
«Манчестер Юнайтед» у серії пенальті обіграв «Ковентрі» та вдруге поспіль вийшов у фінал Кубка Англії. Ура!
Напевно, такою була б реакція пересічних вболівальників «дияволів», якби кілька місяців поспіль команда та нідерландський тренер не змушували їх у розпачі битись об стіну після чергових невдач. Півфінал Кубка не виняток – з 3:0 на 3:3 за 20 хвилин, скасований пропущений на 120-й та перемога аж у серії пенальті.
«МЮ» – невиправний: розгубили 3:0 з командою Чемпіоншипа, VAR врятував на 120-й, виграли по пенальті
Сезон «МЮ» – абсолютно провальний. Як за результатами (мізерні шанси зачепитися за топ-4 АПЛ, ризик не потрапити навіть в ЛЄ, останнє місце у групі ЛЧ), так і за атмосферою навколо клубу (конфлікти, нові роздуті історії у ЗМІ).
Головним винуватцем, звісно, заведено вважати тен Гаґа. Він – менеджер, відповідальний за увесь процес, та прямо зараз має найбільший вплив.
А що у підсумку отримав «МЮ» від його роботи?
👉 Відсутність чіткого малюнку гри.
👉 Відсутність вміння контролювати гру.
👉 Відсутність організації у захисті.
👉 Великі сумніви у трансферах, які були ініціативою коуча.
👉 Індивідуальний спад багатьох гравців.
Перші три пункти – доволі очевидні. Навряд хтось сьогодні ризикне заявити, що «МЮ» виділяється привабливим стилем, здатен заспокоювати матчі та втримувати перевагу і надійно діє в обороні (рекордна кількість пропущених та завданих ударів по воротах).
Трансфери – окрема історія. Навіть до купівлі Онана, який виправився і перебуває у хорошій формі, багато питань – Андре брали як голкіпера з хорошою грою ногами… щоб грати у футбол, який не так критично потребує залученості воротаря.
Чи можна вішати всю відповідальність на тен Гаґа? Можна. Чи треба це робити та ставити хрест на його кар‘єрі у клубі? Та ні, навряд.
Не варто ігнорувати контекст. Для Еріка поточний сезон – другий поспіль в надзвичайно екстремальних умовах. І, о Боже, яка ж ганьба, що він не зміг повторити подвиг з оверперфомансом зразка минулого року! Сарказм.
Інколи дивно читати схожі закиди на адресу нідерландця, бо нинішні здобутки «МЮ» – щось близьке до того, що за логікою речей мало бути й у попередній кампанії на тлі боротьби з наслідками «геніального» менеджменту, хаосу у клубі, травм, ситуації з Роналду тощо. Натомість «дияволи» тоді взяли бронзу АПЛ та перший трофей з 2017-го.
У другій половині 2023-го мало що змінилось. Навпаки додалося перешкод для спокійної роботи. Наприклад, аномальні кадрові втрати – 60+ випадків травм.
Хто стежив за «МЮ», той знає, що тен Гаґ почав процес перебудови команди з оборони. Доволі успішно – лінія Далот-Варан-Мартінес-Шоу поруч з Де Хеа забезпечувала результат у важких матчах.
Яку тоді організацію оборони вимагати, якщо цього сезону Ерік не міг розраховувати на трьох з чотирьох основних захисників? Варан випадає ледь не щомісяця, Лісандро та Шоу борються з рецидивами (11 та 15 зіграних матчів), а дублер Люка, Маласія, лікується з літа.
Тож вимушено виходили Маґвайр, Ліндельоф, Еванс та Камбвала – явно не ті профайли центрбеків, які здатні виконувати функції Мартінеса, який, напевно, разом з Каземіро був фундаментальною фігурою у складі.
Це далеко не все. Усі запасні захисники впродовж сезону теж травмувалися – на матч з «Ковентрі» у розпорядженні залишився один (!) здоровий Маґвайр.
Який тоді малюнок/контроль гри вимагати, якщо позаду – постійні пертурбації та вихід виконавців, які банально не можуть грати у щось складніше, ніж у прямолінійний футбол з низькою/середньою лінією? (Лісандро, випий Святої води, будь ласка, та не ламайся).
Який тоді малюнок/контроль гри вимагати, якщо й Каземіро пропустив 15+ матчів та довго не міг набрати форму?
Який тоді малюнок/контроль гри вимагати, якщо єдиний вихід з ситуації – ставка на простоту та ефективність в атаці?
Яких результатів тоді вимагати, якщо у кризі опинилася ключова для цієї стратегії людина – Решфорд, який якраз мав робити різницю попереду?
Це виправдання, так. Але виправдання, які мають певне підґрунтя. Особливо з урахуванням досвіду якісної боротьби Еріка з труднощами.
Саме та кампанія 2022/23 зберігає впевненість – тен Гаґ має отримати шанс попрацювати з «МЮ» в нормальних умовах, щоб довести, на що здатен. Ймовірність того, що ці умови з‘являться внаслідок стабілізації ситуації влітку – існує. Новий співвласник Джим Реткліфф отримав владу над спортивною складовою та взяв курс на оздоровлення усієї вертикалі керівництва клубу.
Щиро сподіваюся, що так і буде – пора припинити постійну ротацію тренерів та забезпечити хоча б комусь з них комфортне середовище для роботи. Тим паче тому, хто добре знає стан справ та розуміє першопричини невдач.
Щоб через рік цитати Моурінью, ван Гала, Рангніка та інших знову не здавалися актуальними:
Однак, схоже, тен Гаґу все ж необхідно ще заслужити довіру Реткліффа – не зазнати остаточного краху в АПЛ та спробувати виграти фінал Кубка у дербі з «Сіті».
